Караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років

1. Безпосереднім об'єктомзлочину є трудові права людини, а саме: право на мож­
ливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно
погоджується, право не бути примушеним до праці, а також конституційне право гро­
мадян України на піклування і захист з боку держави під час роботи за кордоном.

2. Потерпілимвід злочину є працівник, з яким укладено угоду про працю. Про по­
няття працівник див. коментар до ст. 172.

3. З об'єктивної сторонизлочин характеризується грубим порушенням угоди про
працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не
обумовленої угодою.

Угода про працю - це укладений відповідно до закону між працівником і власни­ком підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою трудовий договір (письмовий чи усний, а також трудовий контракт), за яким.

«жрема, працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, а влас­ник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа юбов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Питання про визнання порушення угоди про працю грубим вирішується у кожному конкретному випадку. За будь-яких обставин наявність цієї ознаки потребує істотного порушення права людини на працю.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є спосібйого вчинення. ігідно із законом порушення угоди про працю може бути вчинено шляхом: 1) обма­ну; 2) зловживання довірою або 3) примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою. Про поняття обману та зловживання довірою див. коментар до ст. 190. По­рушення угоди про працю шляхом обману може проявитись, наприклад, у введенні потерпілого в оману стосовно умов та характеру праці, розміру заробітної плати, ви­плати преміальних тощо. Зловживання довірою матиме місце у разі, коли винний не­добросовісно використовує довір'я з боку потерпілого до нього особисто чи до орга­нізації,яку він представляє, з тим, щоб ігнорувати визначені умови угоди про працю. Під примусом слід розуміти примушування до виконання роботи під загрозою дис­циплінарного стягнення, застосування насильства чи будь-який інший протиправний пилив на особу з метою домогтися виконання нею роботи, не обумовленої угодою про працю. Якщо дії, за допомогою яких винний намагався примусити потерпілого до іиіконання роботи, не обумовленої угодою, самі собою є кримінально караними, вчи­нене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 173 та, наприклад, статтями 126, 129, а у разі вчинення таких дій службовою особою з використанням свого служ-ионого становища - за статтею, що передбачає відповідальність за відповідний зло­чин у сфері службової діяльності.

Примушування працівника до належного виконання своїх обов'язків відповідно до іаііманої посади не утворює складу злочину, передбаченого ст. 173. За наявності під-I іав такі дії службової особи можуть розглядатися як зловживання владою чи службо-иим становищем або перевищення влади чи службових повноважень, а дії неслужбової ■ ч оби - як самоправство чи злочин проти життя, здоров'я, волі особи.

Діяння, передбачене ст. 173, є спеціальним складом грубого порушення зако­нодавства про працю, а тому його вчинення не потребує додаткової кваліфікації ще і u ст. 172.

Закінченим цей злочин вважається з моменту грубого порушення угоди про працю.

4. Суб'єктом злочину може бути службова особа підприємства, установи, організа­
ції, громадянин-підприємець, інший громадянин, який уклав з працівником угоду про
Працю,або уповноважені ними особи.

5. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є порушення угоди про працю стосовно
громадянина, з яким укладено угоду щодо його роботи за межами України.

При застосуванні цієї ознаки слід виходити з того, що відповідно до вітчизняного мконодавства трудові відносини громадян, які працюють за межами України, регулю-и 11 і.ся законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами У краї-м и Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші пра-іінна, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються прави-

II міжнародного договору. При цьому слід виходити з того, що умови договорів про Працю,які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Отже, кваліфікований склад цього злочину матиме місце то-

и коли українські працівники, що працюють за кордоном на підставі угод між органі-і.щіями різних держав, які укладаються на виконання міждержавних договорів про помічне, науково-технічне та інше співробітництво, залишаються у трудових відно-I іпіііх з організацією, що відрядила їх за кордон, і на них поширюється вітчизняне за-і онодавство про працю. Водночас розглядуваний склад злочину буде відсутнім у випад-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

І піаття 175

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ках, коли порушення угоди про працю вчинюється стосовно громадян України, які пра­цюють у різних спільних підприємствах, філіях іноземних організацій на території України, і їхні трудові відносини регулюються законодавством відповідних іноземних держав.

Конституція України (статті 25, 43). КЗП (статті 8, 8-1, 9, 21).

Конвенція МОП про примусову або обов'язкову працю 1930р. Ратифікована УРСР 9 червня 1956 р.

Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку

Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об'єктомзлочину є право людини, що працює, на страйк для захисту своїх еко­
номічних і соціальних інтересів. Відповідно до ст. 44 Конституції України, ніхто не
може бути примушений до участі або неучасті у страйку.

2. Потерпілимвід злочину є працівник, який відповідно до закону має право на
страйк. Законодавством забороняється певним категоріям працюючих брати участь у
страйку. Це, зокрема, стосується працівників (крім технічного та обслуговуючого пер­
соналу) органів прокуратури, суду, органів державної влади, безпеки та правопорядку,
у т. ч. працівників міліції, військовослужбовців усіх військових формувань, державних
службовців.

3. Об'єктивна стороназлочину може проявлятися у двох формах: 1) примушуван­
ні до участі у страйку; 2) перешкоджанні участі у страйку. Такі примушування та пе­
решкоджання є кримінально караними, якщо вони вчинюються одним із зазначених у
ст. 174 способів,а саме, шляхом: 1) насильства; 2) погрози застосування насильства;
3) інших незаконних дій.

Страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичер­пано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою влас­ника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чиуповноваженого нею (ними) органу. Порядок здійснення права на страйк встановлю­ється законом.

Під примушуванням до участі у страйку розуміється домагання від потерпілого взяти участь у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства аби шляхом інших незаконних дій (наприклад, видання наказу чи розпорядження). Залу­чення працівника до участі у страйку шляхом обману, підкупу, задобрювання (обіцян ням заохотити по службі тощо) або в інший спосіб, який не містить елементу примус> не утворює складу цього злочину. Водночас, скажімо, поєднання насильства з підкупом слід розглядати як примушування.

Перешкоджання участі у страйку - це вчинення фізичного чи психічного насилі. ства або інших незаконних дій, які утруднюють або унеможливлюють участь працівіш ка, що має право на страйк, у законному страйку. Поняттям «інші незаконні дії» при

іічиненні злочину у цій формі охоплюються будь-які дії, які суперечать закону (напри-И іад,підкуп, погроза незаконно звільнити з роботи чи притягти до юридичної відпові-[Вльності,обмеження волі).

Не утворює складу злочину, передбаченого ст. 174, створення перепон участі у страйку,коли його проведення є незаконним - за умов, якщо припинення працівниками роботистворює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобі-ілііню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.

6. У разі, якщо примушування до участі у страйку чи перешкоджання участі у Страйкустановлять дії, які самі собою утворюють склад відповідного злочину (напри-і іад,нанесення тілесних ушкоджень, погроза вбивством, перевищення влади або служ-бовихповноважень), вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (наприклад, за ВТ, 174 і ч. 2 ст. 122).

Для визнання злочину закінченим не вимагається, щоб в результаті вчинення вин­ним дій потерпілий взяв участь у страйку (при примушуванні) або не взяв участі у ■ і райку (при перешкоджанні). Момент його закінчення пов'язується із самим фактом "чинення дій,описаних у ст. 174.

4. Суб'єктзлочину - загальний. Вчинення цього злочину службовою особою за на-
чииості підстав може додатково кваліфікуватися як відповідний злочин у сфері службо-

ікії ДІЯЛЬНОСТІ.

5. Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом.

Конституція України (ст. 44).

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 p. (cm. 8). Чакон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 бе-рпня 1998 р. (розділ НІ).

їакон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. (ст. 18).

іакон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

0 грудня 1991р. (ст. 5).

України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 p. (cm. 16).

Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат

1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої
установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчине­
на умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від
форми власності,-

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового викори­
стання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та
інших встановлених законом виплат,-

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбав­ленням волі на строк до трьох років.

3. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притяг­
нення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної
плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

Стаття 175

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

1. Об'єктом злочину є конституційне право на заробітну плату, не нижчу від ви­
значеної законом, і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист, у
т. ч. право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат. Цим конституційним
правам кореспондує обов'язок відповідних суб'єктів (зокрема, держави) щодо виплати
відповідних грошових коштів.

Потерпілими від злочину є громадяни, яким має виплачуватися заробітна плата, стипендія, пенсія чи інша установлена законом виплата.

2. Об'єктивна сторонаскладу цього злочину виражається у безпідставній невипла­
ті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадя­
нам більше ніж за один місяць.

Під невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати слід розуміти неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених виплат. Така невиплата утворює склад злочину, передбаченого ст. 175, якщо вона: 1) є без­підставною; 2) має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць).

Безпідставною зазначена невиплата вважатиметься тоді, коли вона має місце, незважаючи на наявність законних підстав для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам. Не буде складу цього злочину, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, несплата частини заробітної плати в результаті відрахування із неї для покриття заборгованості працівника підприємству, установі, організації, на якому він працює) або їх невиплата зумовлена об'єктивними причинами (наприклад, неповним бюджетним фінансуванням, відсутністю необхідних для виплат коштів на рахунках підприємства, установи, організації).

Відповідно до трудового законодавства та законодавства про оплату праці оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійс­нюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Склад злочину, передбаченого ст. 175, має місце лише у разі зазначеної невиплати більше ніж за один місяць. Вказівка закону на такий термін свідчить не лише про те, що невиплата, наприклад, заробітної плати чи пенсії за один місяць не є кримінально караною (за такі дії може наставати адміністративна відповідальність, передбачена ст. 41 КАП), а й про те, що вона може стосуватися лише тих виплат громадянам, які мають регулярний характер. Отже, склад цього злочину буде відсутній, якщо неви­плата стосується одноразової (за винятком тієї, що входить у структуру заробітної плати) виплати громадянам. За наявності підстав, зокрема при заподіянні істотної шкоди, такі дії можуть розцінюватись як зловживання владою чи службовим стано­вищем або інший злочин.

Для визначення цієї ознаки необхідно з'ясувати існуючі за законом чи іншим нор­мативно-правовим актом строки та періодичність тієї чи іншої виплати. Так, згідно із законодавством про працю та про оплату праці, заробітна плата виплачується праців­никам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти кален­дарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святко­вим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Виплата пенсій завідомостями здійснюється з 2-го по 20-те число кожного місяця в операційних касах поштамтів, вузлів, відділень зв'язку, банків та з доставкою додому. У разі потреби, заузгодженням органів зв'язку, соціального захисту населення і ПФ, строки виплати пен сії та складання звітності можуть змінюватися. Але при цьому виплата пенсій має бути здійснена щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується, ви­ключно у грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсій нера в межах України. Виплата пенсій здійснюється за графіками, які складаються під­приємствами поштового зв'язку на підставі виплатних документів органів соціальною

захисту населення і узгоджуються з органами соціального захисту населення і ПФ. Згідно з графіком кожному одержувачу встановлюється дата виплати, яка повідомля­ється йому при першій виплаті пенсії.

Заробітна плата- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, службові обов'язки). Структурно заробітна плата складається з основ­ної (встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робіт­ників та посадових окладів для службовців) та додаткової (встановлюється за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці і включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним сіконодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) заробіт­ної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат (виплати у формі нинагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положен­нями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми). Склад злочину, передбаченого ст. 175, утворює невиплата заробітної плати як у грошовому виразі, так і в іншій передбаченій законом формі.

Відповідно до законодавства про оплату праці заробітна плата працівників підпри-і мств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розпи­сок або у будь-якій іншій формі забороняється. Заробітна плата може виплачуватися илнківськими чеками. Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не нижче собівартості) в тих га­ну чях або за тими професіями, де така виплата, що еквівалентна за вартістю оплаті пра­ці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік яких встановлюється KM.

Пенсія - це форма соціального забезпечення, яке встановлюється для непрацездат­них, а за настання передбачених законом умов і для інших громадян та гарантує їм пра­но на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання. Відповідно |0 законодавства України пенсії поділяються на трудові (за віком, по інвалідності, в різівтрати годувальника, за вислугу років) та соціальні (наприклад, за особливі заслу-і и). Відповідальність за ст. 175 настає за невиплату будь-якої встановленої громадяни-поні відповідно до закону пенсії.

Стипендія - вид соціальної виплати (допомоги), який встановлюється студентам, і і\хачам, учням навчальних закладів, а також деяким іншим категоріям громадян з ме-іоіо матеріального забезпечення їх соціального захисту (учасникам бойових дій; особам, им мають особливі заслуги перед Вітчизною; найбільш талановитим молодим ученим; Найбільшобдарованим молодим митцям; видатним діячам науки, освіти та культури; та-і.шовитим перспективним спортсменам; чемпіонам Олімпійських та Параолімпійських Ігор;стипендій імені Тараса Шевченка учням середніх загальноосвітніх навчальних за-і іадівтощо). Склад злочину, передбаченого ст. 175, утворює невиплата будь-якої вста-"іі юної відповідно до закону стипендії, у т. ч. іменної, державної довічної та іншої сти-

і іії, що встановлюються відповідно до закону для певних категорій громадян.

Інша, встановлена законом виплата- це інша, крім заробітної плати, стипендії,

ісії, установлена законом виплата громадянам, яка здійснюється на регулярній осно-иі (щомісячно). Це, зокрема: грошове утримання військовослужбовців та осіб началь­ниці.кого і рядового складу органів внутрішніх справ, довічне грошове утримання суд­ії повні види державної соціальної допомоги (наприклад, допомога по догляду за ди-ГИНОЮдо досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, які перебувають під ОПІКОЮчи піклуванням, допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми), доплати і компен-

н, які здійснюються відповідно до законодавства про соціальний захист громадян,
...... пстраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

(Шиття 176

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Злочин вважається закінченим з моменту, коли сплив останній строк виплати заро­бітної плати, стипендії, іншої установленої законом виплати громадянам і її невиплата становить більше ніж за один місяць. Так, при невиплаті заробітної плати цей злочин вважатиметься закінченим з моменту настання дня, наступного за тим, у який мало бу­ти виплачено першу частину заробітної плати за другий місяць. При невиплаті пенсії -з моменту настання дня, наступного за днем, який був останнім за строками виплати пенсії за другий місяць.

3. Суб'єктзлочину спеціальний. Ним може бути лише керівник підприємства,
установи або організації незалежно від форми власності. Інші службові особи підпри­
ємств, установ, організацій, а так само приватні особи можуть нести кримінальну від­
повідальність за цією статтею лише як співучасники (організатори, підбурювачі, по­
собники). Громадянин-підприємець, який використовує найману працю і не виплачує
найманим працівникам заробітну плату, не може визнаватися суб'єктом злочину, пе­
редбаченого ст. 175. Це стосується і фізичних осіб - засновників підприємств, які не є
їх керівниками. За наявності підстав такого роду їхні дії можуть утворювати склад са­
моправства чи іншого складу злочину.

4. Суб'єктивна сторонахарактеризується прямим умислом.

5. Кваліфікуючою ознакоюзлочину є вчинення описаного у ч. 1 ст. 175 діяння
в результаті нецільового використаннякоштів, призначених для виплати заробіт­
ної плати, стипендії, пенсії та інших установлених закономвиплат.

Нецільовим слід визнавати використання зазначених коштів на будь-які заходи, не пов'язані з їх виплатою як заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат (наприклад, для придбання сировини, обладнання, техніки, різних то­варів, оплату оренди, послуг, на будівництво чи ремонт приміщення тощо). Вказану невиплату слід визнавати також такою, що сталася внаслідок нецільового використання зазначених коштів, якщо вона мала місце в результаті порушення вимог законодавства, відповідно до якого оплата праці працівників підприємств та організацій, у т. ч. тих, що знаходяться на госпрозрахунку й отримують дотації з бюджету, здійснюється в першо черговому порядку після сплати обов'язкових платежів. Якщо нецільове використання зазначених коштів пов'язане із вчиненням іншого злочину (наприклад, викраденням майна, зловживанням владою чи службовим становищем, службовим підробленням), вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів. Якщо предметом зазначеного неці­льового використання були бюджетні кошти, вчинене утворює ідеальну сукупністьзлочинів і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 175 івідповідною частиною ст. 210.

6. Частина 3 ст. 175 передбачає можливість звільнення від кримінальноївідповідаль­
ності за спеціальних обставин особи, яка вчинила злочин, передбачений цією статтею.

За змістом цієї кримінально-правової норми особа, яка вчинила безпідставну неви­плату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати грома­дянам більше ніж за один місяць, у т. ч. і внаслідок нецільового використання коштіи. призначених для таких виплат (частини 1 і 2 ст. 175), звільняється від кримінальної відповідальності, якщо: 1) нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чиіншої установленої законом виплати громадянам; 2) це зроблено до притягнення її докримінальної відповідальності.

Частина 3 ст. 175 не уточнює, які саме виплати і в якому обсязі має здійсниш винна особа для того, щоб вона була звільнена від кримінальної відповідальності зі зазначеними підставами. Судячи з усього, йдеться про невиплачені громадянам кош­ти, виплата яких має бути здійснена у повному обсязі. Що стосується другої умоші. то вона пов'язує можливість звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частинами 1 чи 2 ст. 175, з певним моментом такої вишні ти (погашення заборгованості) - до притягнення її до кримінальної відповідальності Згідно з рішенням КС притягнення до кримінальної відповідальності як стадія крпмі нального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення \ вчиненні злочину.

Конституція України (статті 43, 46),

КЗП (статті 94, 97, 115, 127, 134).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. (статті 1, 2, 3, 8, 85).

Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. (статті 1, 2, 15, 16, 23, 24).

Закон України «Про загапьнообов 'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. inn. 47).

Рішення КС у справі про депутатську недоторканність № 9-рп від 27 жовтня 1999 р.

Рішення КС у справі про виплату і доставку пенсій та грошової допомоги № 10-рп від 20 червня 2001 р.

Інструкція про порядок організації оформлення, фінансування та виплати пенсій і грошової iUmoMOZU підприємствами поштового зв'язку України. Затверджена наказом ДКЗ, МПСП і ПФ V 101/123/67 від 2 липня 1998р. (п. 11).

Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав

1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і ми­
стецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворен­
ня, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх
незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, диске­
тах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і
суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі,-

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або по­збавленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально викори­стовувались для їх виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою
групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі,-

караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією всіх при­мірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, вико­нань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службо­
вою особою з використанням службового становища або організованою групою,
або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі,-

караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією всіх при­мірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, вико­нань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.

Примітка. У статтях 176 та 177 цього Кодексу матеріальна шкода вважа­ється завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів пе­ревищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі -якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 176 в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003; із змінами, внесе­ними згідно із Законом № 3423-IVeid 09.02.2006 p.)

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

І таття 176

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

1. Основним безпосереднім об'єктомзлочину є авторське право та суміжні права.
Його додатковим факультативним об'єктом може бути встановлений порядок здійс­
нення службовими особами своїх повноважень.

2. Обов'язковою ознакою злочину є потерпілий.Ним можуть бути: 1) суб'єкти ав­
торського права: а) автор - фізична особа, творчою працею якої створено твір та яка
має особисті (немайнові) і майнові права на нього; б) спадкоємці автора та особи, яким
автор чи його спадкоємці передали свої авторські майнові права; 2) суб'єкти суміжних
прав: а) виконавець творів - актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або
інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті,
танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори
народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також дири­
гент музичних і музично-драматичних творів; б) його спадкоємці та особи, яким на за­
конних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; в) виробник фоно­
грам - фізична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший
звукозапис виконання або будь-яких звуків; г) його спадкоємці (правонаступники) та
особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;
д) виробник відеограм - фізична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідаль­
ність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень; є) його спад­
коємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні май­
нові права щодо відеограм.

3. Предметзлочину, яким є відповідні об'єкти авторського права і суміжних прав, у
різних його формах дещо відрізняється. Зокрема, у перших двох його формах ним є
твір науки, літератури, мистецтва, комп'ютерна програма, база даних, виконання, фо­
нограма, відеограма і програма мовлення, у третій - тільки виконання, фонограма, відео­
грама і програма мовлення, у четвертій - будь-який об'єкт авторського права ісуміж­
них прав.

Загалом об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і фор­ми вираження, є: а) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-дра­матичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; б) фонограми, відеограми; в) передачі (програми) організацій мовлення.

Твір - це оригінальний, як обнародуваний, так і необнародуваний, продукт творчої праці вченого, письменника, художника та ін. До творів належать: літературні письмові твори (книги, брошури, статті, комп'ютерні програми тощо), їх сценічні обробки, а так само обробки фольклору, придатні для сценічного показу; лекції, проповіді та інші усні твори; музичні і драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу; аудіовізуальні твори; скульптури, картини, інші твори образо творчого мистецтва і фотографії; твори архітектури; твори прикладного мистецтва, ілюстрації, карти та інші твори, що стосуються географії, геології та інших галузей науки; переклади, аранжування, деякі інші переробки творів і обробки фольклору (по­хідні твори); наукові результати, зафіксовані на носіях наукової інформації у формі зш ту, наукової праці, наукової доповіді, монографічного дослідження, наукового відкри і тя тощо; інші твори, у т. ч. дизайн-проекти інтер'єрів приміщень, вивіски, емблеми тіінші елементи візуальної інформації, рекламні буклети тощо. Предметом цього злочину може бути і службовий твір, тобто створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.

Комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, сим волів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (ЦІ поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихіл ному або об'єктному кодах).