Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. (статті 1, 2, 9, 10, 12, 20, 23, 29, 30, U. 37,46). 4 часть

Іншими, крім застосування насильства, кваліфікуючими та особливо кваліфіку­ючими грабіж ознаками є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою гру­пою осіб; 3) у великих та особливо великих розмірах; 4) організованою групою, а також і поєднання грабежу з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище та 6) зав-і.піня значної шкоди потерпілому.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

Стаття 187

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Про поняття таких кваліфікуючих грабіж ознак, як вчинення його повторно, у ве­ликих чи в особливо великих розмірах, завдання ним значної шкоди потерпілому, а також поєднання його з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище- див. примітки до ст. 185 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб або організова­ною групою - ст. 28 та коментар до неї.

Постанова ПВС № 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (пункти 5, 9, 11, 13).

Стаття 187. Розбій

1. Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством,
небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погро­
зою застосування такого насильства (розбій),-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка
раніше вчинила розбій або бандитизм,-

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіс­кацією майна.

3. Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище,-
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із

конфіскацією майна.

4. Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо ве­
ликих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із запо­
діянням тяжких тілесних ушкоджень,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

1. Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів.
Він посягає на два об'єкти: право власності й особу (її здоров'я і життя).

2. З об'єктивної сторони розбій вчинюється у формі нападу з метою заволодіння
чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи,
яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого,- від грабежу.

Напад органічно пов'язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх травмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров'я умовах). У разі, якщо застосування чи погроза застосування насиль­ства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, здійснювались з метою ухилитись від затримання після закінченого нападу, вчинене не може розглядатися як розбій. Такі дії винного залежно від обставин справи можуть бути кваліфіковані як крадіжка або грабіж і як відповідний злочин проти життя та здоров'я особи або злочин проти авторитету орга­нів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (напри­клад, умисне легке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 125), погроза або насильство щодо служ­бової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350) тощо).

Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебу­ває майно, на яке здійснюється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заволодінні чужим майном.

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала напа­ду, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило корот­кочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження (останнє кваліфікується за ч. 4 ст. 187), а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електро­струму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

Застосування до особи без її згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння чужим майном слід розглядати як насильство, і, якщо воно було небезпечним для її життя або здоров'я, кваліфікувати такі дії за відповідною частиною ст. 187. Якщо застосування таких засобів було небез­печним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілес­ного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, вчинене треба кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість за­подіяння таких тілесних ушкоджень. За певних обставин такі дії слід додатково квалі­фікувати за частинами 2 або 3 ст. 314.

Заподіяння в процесі розбою легкого тілесного ушкодження, що спричинило корот­кочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості тілес­ного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або ідоров'я особи, яка зазнала нападу, нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ст. 187 і додаткової кваліфікації за іншими статтями не потребує.

Психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно застосувати фізичне на­сильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (погроза вбити, і;іподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження і розладом здоров'я або втратою працездатності).

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (сло­нами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося вражен­ня, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза бу-1Є реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосується і випад­ків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або її макета ющо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи >>ров'я. Таким чином, головним критерієм реальності погрози при розбої є суб'єк-ГИВнесприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст. 187 не має значення, чи МЯВвинний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здо-ров'я,до виконання.

Погроза вчинити вбивство або заподіяти тяжке тілесне ушкодження, висловлена в процесі розбою, повністю охоплюється диспозицією ст. 187 і додаткової кваліфікації за СТ. 129 не потребує.

Розбій - усічений склад злочину. Він вважається закінченим з моменту нападу, по-I щаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для киттячи здоров'я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.

3. Суб'єктом розбою є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим
і ином. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони розбою є мета, з якою здійсню-

я напад,- заволодіння чужим майном.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

Стаття 188

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

5. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видамирозбою єрозбій:
1) вчинений за попередньою змовою групою осіб, або 2) особою, яка раніше вчинила
розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187), або 3) організованою групою (ч. 4 ст. 187); 4) поєд­
наний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. З ст. 187), або 5) із
заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187); 6) спрямований на заволодіння
майном у великих чи 7) особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 187).

Визначення обтяжуючою розбій обставиною вчинення його особою, яка раніше вчинили розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187), означає, що на відміну від інших злочинін проти власності, повторність як кваліфікуючу ознаку розбою утворює попереднє вчи­нення розбійником лише двох злочинів - розбою і бандитизму (ст. 257). При цьому по­няття «розбій» вживається в широкому розумінні. Йдеться не лише про розбій як зло­чин проти власності, передбачений ст. 187, а й про розбій як спосіб вчинення інших злочинів - проти громадської безпеки (ч. З ст. 262), проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ч. З ст. 289), у сфері обігу наркотичних засобів (ч. З ст. 308, ч. З ст. 312, ч. З ст. 313), військових (ч. З ст. 410, ч. 2 ст. 433).

Вчинення двох і більше розбоїв з метою заволодіння чужим майном за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати тільки за ч. 2 ст. 187.

Розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, має місце тоді, коли потерпілому в процесі розбійного нападу було заподіяно такі ушкодження. Про поняття тяжких тілесних ушкоджень див. коментар до ст. 121.

Умисне заподіяння при розбої тяжкого тілесного ушкодження, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 чи ч. 2 ст. 121, оскільки воно повністю охоплюється ч. 4 ст. 187.

Якщо в процесі розбою було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслі­док якого сталася смерть потерпілого або останнього було умисно вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 4 ст. 187 і ч. 2 ст. 121 або ч. 2 ст. 115.

Заподіяння смерті потерпілому через необережність при розбої також належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за відповідними частинами ст. 187 і ст. 119.

Розбій визнається спрямованим на заволодіння майном у великих розмірах,якщо при його вчиненні винний (винні) ставив за мету неправомірно заволодіти майном на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний розмір дохо­дів громадян, а спрямованим на заволодіння майном уособливо великих розмірах.якщо метою його вчинення було заволодіння майном на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний розмір доходів громадян (пункти 3 і 4 примітки до ст. 185). При цьому для наявності таких ознак факту реального заволодіння майном на зазначені суми непотрібно.

Про поняття таких кваліфікуючих розбій ознак, як проникнення у житло, інше приміщення чи сховище див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, вчинення його за попередньою змовою групою осіб або організованою гру­пою - ст. 28 та коментар до неї.

6. Напад з метою заволодіння майном, вчинений бандою, за загальним правилом
кваліфікується лише як бандитизм за ст. 257. Додаткову правову оцінку розбій повинен
одержувати лише у випадках, коли його було вчинено членами банди поза вчинювани­
ми бандою нападами і коли бандою вчинено такий вид розбою, за який законом вста­
новлено більш сувору відповідальність, ніж за бандитизм. Виходячи із санкцій ст. 257
та ст. 187, зазначені злочини утворюють сукупність у разі вчинення бандою кваліфіко­
ваних видів розбою (спрямованого на заволодіння майном у великих чи особливо вели­
ких розмірах або поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень), передбаче­
них ч. 4 ст. 187.

Розбій, вчинений у складі злочинної організації, належить самостійно кваліфікувати за ст. 187 за сукупністю злочинів з нормою, яка передбачає відповідальність за ство­рення такої організації, участь у ній чи у вчинюваних нею злочинах (ч. 1 ст. 255).

Постанова ПВС № 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі їлочини проти приватної власності» (пункти 8, 10, 11, 12, 13, 24).

Постанова ПВС № 13 від 23 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» (пункти 15, 26).

Стаття 188.

Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом елект­ричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання

1. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж,
кабельних ліній зв'язку та їх обладнання -

карається штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, ра­
ніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, чи у великих розмірах.-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Ті самі дії, вчинені організованою групою або такі, що спричинили особ­
ливо тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Примітка. Діями, що завдали особливо тяжкі наслідки, вважаються дії, якщо вони спричинили загибель людини, перерву в забезпеченні споживачів електрич­ною енергією та послугами зв'язку, внаслідок якої припинена діяльність промис­лових підприємств, порушена діяльність органів влади, державних установ, лі­карських закладів, правоохоронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного транспорту та електротранспорту.

1. Основним безпосереднім об'єктомзлочину є право власності. Додатковим фа-
і.тативним об'єктом можуть бути: життя людини, встановлений порядок забезпе­
ченнянадійного і безперебійного, з додержанням вимог енергетичної безпеки, поста­
чанняелектричної енергії та надання послуг зв'язку споживачам, а також нормальна

пильність підприємств зв'язку, які використовують кабельні лінії зв'язку та їх облад-п. шия.

2. Предметомзлочину диспозиція ч. 1 ст. 188 визначає електричні мережі, кабельні
ііііії зв'язку та їх обладнання.

Електрична мережа - це сукупність енергетичних установок для передачі (транспор-

іуванняенергії повітрям або під землею) та розподілу електричної енергії. Електричну

ежу становлять підстанції, розподільчі установки та електричні лінії, призначені для

передачі та розподілу енергії, до яких приєднана електроустановка або електропроводка

і поживача. Електричні мережі бувають таких видів: а) магістральна (призначена для пе-

і > і.ічі електричної енергії від виробника до пунктів підключення місцевих (локальних)

іеж);б) місцева або локальна (призначена для передачі електричної енергії від магіст-

іьноїелектричної мережі до споживача); в) міждержавна (призначена для передачі

і. гричної енергії між державами).

викрадення всієї електричної мережі будь-якого виду на практиці видається мало­вірним. Швидше за все предметом викрадення можуть бути окремі складові такої .їжі, тобто певні енергетичні установки та інше обладнання, до яких слід віднести ктричні станції (крім ядерної частини атомної електричної станції), електричні під-пції, стовпи, металевий дріт, прилади, інші технічні засоби, які використовуються і іч організації передачі та розподілу електричної енергії. Викрадення обладнання елек-гричнихмереж, які містять радіоактивні матеріали, за наявності інших необхідних Оінакслід кваліфікувати за ст. 262.

Кабельні лініїзв'язку - це складова мережі зв'язку, яку утворюють засоби зв'язку,

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

Стаття 188-1

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

поєднані в єдиному технологічному процесі для забезпечення інформаційного обміну за допомогою кабелю. Предметом цього злочину є будь-які кабельні лінії зв'язку (під­земні, підводні, морські, а також кабелі зв'язку при переходах через судноплавні та сплавні річки, озера, водосховища і канали) будь-яких мереж зв'язку (загального кори­стування, відомчих, подвійного призначення, технологічного зв'язку).

Що стосується обладнання кабельних ліній зв'язку, то ним є сам кабель, проміжні та кінцеві пристрої кабельної лінії зв'язку, прилади та інші технічні засоби, які є скла­довими кабельної лінії зв'язку та використовуються для організації кабельного зв'язку. Не є предметом цього злочину обладнання повітряних ліній зв'язку та проводового мов­лення, їхвикрадення або протиправне заволодіння в інший спосіб утворює відповідний злочин проти власності.

3. З об'єктивної сторонизлочин проявляється у викраденні вказаних предметів
шляхом демонтажу. Оскільки в диспозиції статті ч. 1 ст. 188 не йдеться про будь-які
засоби, що використовуються при викраденні, а демонтаж - це спосіб, а не засіб вчи­
нення цього злочину, то ані будь-яких особливих засобів, ані інших способів, крім
демонтажу, вказана диспозиція не передбачає.

Поняття викрадення у ст. 188 охоплює протиправне безоплатне заволодіння елек­тричними мережами, кабельними лініями зв'язку та їх обладнанням такими способа­ми, як крадіжка і грабіж (ненасильницький). Не охоплюється цим поняттям заволо­діння зазначеними предметами шляхом насильницького грабежу, розбою, а також вимагання, оскільки структурним елементом цихспособів протиправного заволодіння майном є насильство, яке не належить до ознак злочину, передбаченого ст. 188. Цей висновок базується на тому, що кваліфікуючі склади цього злочину не передбачають таких ознак, як насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, погроза їх застосування, запо­діяння тяжких тілесних ушкоджень, які властиві кваліфікованим складам грабежу, роз­бою та вимагання. Тому заволодіння зазначеними у ст. 188 предметами шляхом насиль­ницького грабежу, розбою чи вимагання потребує кваліфікації тільки за статтями 186, 187 і 189. Викрадення предметів злочину, передбаченого ст. 188, шляхом простого грабежу потребує кваліфікації дій винного за сукупністю злочинів, передбачених статтями 188 і 186. Заволодіння ж ними шляхом шахрайства, привласнення, розтрати або зловживання службовою особою своїм службовим становищем - тільки за стат­тями 190 або 191, оскільки ці способи заволодіння чужим майном не охоплюються поняттям «викрадення».

Під демонтажем електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання слід розуміти їх розбирання (розукомплектування, від'єднання (роз'єднання) окремих час­тин) або зняття їх з місця.

Зазначений демонтаж може бути поєднаний із пошкодженням або знищенням елект­ричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання. Пошкодження чи знищення такого май­на може здійснюватись як для полегшення його викрадення, так і бути наслідком такого викрадення (наприклад, у результаті викрадення певного обладнання електричні мережі чи кабельні лінії зв'язку не можуть використовуватись за цільовим призначенням). Ква ліфікація зазначених дій за сукупністю злочинів, що полягають у викраденні електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання, і злочинів, що полягають у їх пошкодженні або знищенні, можлива лише тоді, коли вони утворюють реальну сукупність. Зокрема, це ма<місце, коли пошкодження чи знищення одного із перелічених вище видів майна є спосо­бом розкрадання іншого, або коли викрадення певного майна неможливе без пошко дження іншого, частиною якого є викрадене майно. У разі, коли пошкодженню чи руйну ванню піддаються об'єкти електроенергетики, вчинене за наявності підстав підлягає ква ліфікації за ст. 188-1. Що стосується майна, яке не зазначене у ч. 1 ст. 188, то його пошкодження чи знищення при демонтажі електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання завжди потребує самостійної правової оцінки.

4. Суб'єктзлочину загальний.

5. Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом і корисливим
мотивом. Ставлення винного до особливо тяжких наслідків (ч. З ст. 188) може бути як
умисним, так і необережним. Якщо описані в ст. 188 дії були поєднані з умисним вбив­
ством при обтяжуючих обставинах, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочи­
нів- за ч. З ст. 188 і ч. 2 ст. 115.

6. Кваліфікуючими ознакамизлочину є вчинення його за попередньою змовою
і рупою осіб або особою, раніше судимою за цей злочин, чи у великих розмірах (ч. 2
ст.188), особливо кваліфікуючими- вчинення його організованою групою або спри­
чинення особливо тяжких наслідків (ч. З ст. 188).

Про поняття групи осіб з попередньою змовою та організованої групи див. ст. 28 та коментар до неї.

Особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, визнається особа, яка до вчинення цього злочину була засуджена за частинами 1, 2 чи 3 ст. 188, і цясудимість не знята і не погашена в установленому законом порядку.

У великих розмірах визнається викрадення електричних мереж, кабельних ліній иГязку та їх обладнання, вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Поняття особливо тяжких наслідків визначено у примітці до ст. 188. Ними є: 1) загибель людини; 2) перерва в забезпеченні споживачів електричною енергією та послугами зв'язку, внаслідок якої припинена діяльність промислових підприємств, по-рмпена діяльність органів влади, державних установ, лікарських закладів, правоохо­ронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування і гіізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного транспорту та елект­ротранспорту.

Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997p. (cm. І).

Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 p. (cm. 1).

Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підпри-• иііпв паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 p. (cm. 1).

Правила користування електричною енергією для населення. Затверджені постановою KM V' 1357 від 26 липня 1999р. (п. 2).

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

1. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного
використання без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обо­
в'язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-
який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди,-

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обме­женням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,
або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка. Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо во­на в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - якщо вона в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 188-1 згідно із Законом № 2598-IV від 31.05.2005 р.)

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

< шиття 189

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

1. Об'єктомзлочину є право власності, а також встановлений порядок використан­
ня електричної або теплової енергії.

2. Предметомзлочину є електрична або теплова енергія, що виробляється на об'єктах
електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

3. Об'єктивна стороназлочину виражається у викраденні електричної або теплової
енергії. Способамитакого викрадення можуть бути: 1) самовільне використання енер­
гії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку є обов'язковим); 2) пошко­
дження приладів обліку; 3) будь-який інший спосіб.

Сутність цього злочину полягає в тому, що винна особа незаконно споживає (фак­тично краде) енергію (електричну чи теплову). За чинним законодавством споживання електричної та теплової енергії здійснюється на підставі договору про користування такою енергією між споживачем і енергопостачальником. Викрадення енергії передба­чає її використання (споживання) без такого договору або за його наявності, але з по­рушенням встановлених правил використання (споживання).

Самовільне використання електричної або тепловоїенергії без приладівобліку має місце тоді, коли винний споживає (використовує) енергію без відповідних приладі» обліку за умови, що використання таких приладів обліку є обов'язковим. Обов'язко­вість використання приладів обліку визначається нормативно встановленими правила­ми користування електричною та тепловою енергією та укладеним на їх підставі дого­вором про користування такою енергією.

Пошкодження приладів обліку як спосіб викрадення електричної чи теплової енер­гії передбачає приведення таких приладів у стан, який виключає їх повноцінне вико­ристання за цільовим призначенням і забезпечує неконтрольоване такими приладами (без обліку взагалі чи з неповним обліком) використання (споживання) електричної чи теплової енергії. Це може бути розбивання окремих елементів приладів обліку, руйну­вання їх корпусу чи окремих деталей, заливання рідиною тощо. За правилами користу­вання електричною та тепловою енергією пошкоджені прилади обліку, а також прилади обліку із зірваними чи пошкодженими пломбами підлягають експертизі, що проводить­ся відповідною комісією, до складу якої входять представники енергопостачальника, територіальних органів Держенергонагляду та Держспоживстандарту. Висновок такої експертизи є важливим для встановлення ознак викрадення енергії шляхом пошко­дження приладів обліку.

Якщо вчинене з метою викрадення енергії пошкодження чи знищення приладів об­ліку утворює склад умисного пошкодження об'єктів електроенергетики чи умисного або необережного знищення чи пошкодження майна, воно потребує додаткової квалі­фікації за статтями 194, 194-1, 196.

Іншим способом викрадення електричної чи теплової енергії може бути, напри клад: самовільне підключення до електро- чи тепломережі, в результаті якого здійсню ється споживання енергії без укладення з енергопостачальником договору про користу вання енергією або підключення з порушенням встановлених правил користування енергією; втручання в роботу технічних засобів передачі та розподілу енергії.

Викрадення електричної або теплової енергії утворює склад злочину, передбаче ного ст. 188-1, якщо такими діями завдано значної шкоди. Згідно з приміткою до ціп статті шкода визнається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неопода і -ковуваний мінімум громадян. Сума неоподатковуваного мінімуму у даному разі (це також стосується визначення такої кваліфікуючої цей злочин ознаки як завдання шкоди у великому розмірі) встановлюється на рівні податкової соціальної пільги (про порядок обчислення такої суми див. Загальні положення до цього розділу). У разі, коли мало місце самовільне використання з корисливою метою електричної та тепло­вої енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов'язкове) аби внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, що не завдало значної шкоди, воно утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 103-1 КАП.