Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. (статті 1, 2, 9, 10, 12, 20, 23, 29, 30, U. 37,46). 11 часть

Вартість предметів контрабанди визначається за національною валютою України за допомогою нормативних актів про ціни та ціноутворення на відповідні товари, а в рачі потреби - на підставі висновків експертизи. У разі незаконного переміщення через мит­ний кордон іноземної валюти її вартість визначається за офіційним курсом НБ на часвчинення злочину.

У разі, якщо предмет контрабанди відсутній (знищений, реалізований, вивезений іамежі України або місце його знаходження невідоме) чи істотно змінився (пошкоджениіі тощо), при визначенні його вартості використовуються відомості, які містяться у мит­них, товарно-транспортних та інших документах. Вартість може визначатись на підста ві цін на ідентичні або на подібні товари відповідно до порядку, встановленого митним законодавством.

Дії особи, яка мала умисел на незаконне переміщення через митний кордон товаріи у великому розмірі, але перемістила їх (у т. ч. за домовленістю з іншими особами) не­великими частинами, вартість кожної з яких є меншою за одну тисячу неоподатковува них мінімумів доходів громадян, слід розглядати як продовжуваний злочин і кваліфіку­вати за ст. 201.

Контрабанда, якщо метою незаконного переміщення предметів було ухилення під сплати обов'язкових платежів, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201, 212. Правова оцінка зазначених дій як ідеальної сукупності зумовлена тим, що здійснюване легально переміщення через митний кордон України товаріи пов'язане зі сплатою до чи в момент їх переміщення ПДВ, акцизного збору, мита, ін ших обов'язкових платежів. Кваліфікація за сукупністю вважається правильною на тій підставі, що вказані злочини мають різні об'єкти посягань, ст. 212 не конкретизує сич сіб ухилення від сплати податкових платежів (а отже, ним може бути і недотриманий митних процедур). Крім цього, у деяких випадках незаконного переміщення предметі через митний кордон відсутній мотив, притаманний ст. 212,- бажання ухилитись ш і сплати обов'язкових платежів. Кваліфікація за вказаною сукупністю злочинів, крім

нсього іншого, враховує те, що у даному разі оподаткуванню підлягають цілком легаль­ні товари, які злочинним (контрабандним) шляхом переміщуються через митний кор­дон України.

У разі, коли винний спочатку вчинює контрабанду товарів у великих розмірах, а чгодом здійснює операції з незаконно переміщеними через митний кордон предметами, які приховує від оподаткування, вчинене утворює реальну сукупність злочинів, перед­бачених статтями 201, 212.

Декларування товарів не своїм найменуванням, наприклад, декларування під іншим кодом товарної номенклатури, умисне заниження митної вартості, повідомлення заві-домо недостовірних даних про країну походження або митний режим товарів (так зва­ний псевдотранзит або «утоплення» оподатковуваних товарів, ввезення товарів під ви-ілядом виставкового майна) за наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 222, має розцінюватись як шахрайство з фінансовими ресурсами (надання завідомо неправ-іивої інформації з метою отримання пільг щодо податків) або кваліфікуватися за СТ. 212.

Умисне ввезення в Україну під виглядом транзиту предметів фактично з метою їх реалізації на території України за наявності підстав кваліфікується як контрабанда, оскільки у такому випадку до митного органу як підстава для переміщення предметів подаються документи, які містять завідомо неправдиві відомості стосовно митного ре­жиму та адресатів товарів. Кваліфікація такого різновиду ухилення від митного оподат­кування передбачає звернення не лише до ст. 201, а й (за наявності до цього підстав) до ОТ. 212. Порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів ібопро транзит, якщо вчинене не містить ознак злочину, має тягнути адміністративну иідповідальність (статті 348, 349 МК).

Контрабанда є злочином з формальним складом і визнається закінченою з моменту фактичного перетину предметом злочину митного кордону. До визначення моменту іакінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати те, відбу-іаетьсяввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправ­них дій. Якщо предмети вивозяться за межі митної території України, митний кордон фактичноперетинається ними після того, як митний контроль вже пройдено, а тому контрабанда має розглядатись як закінчений злочин у разі фактичного (успішного) пе­реміщення предметів через митний кордон. Дії, пов'язані зі спробою незаконного виве-іення предметів з митної території і не доведені до кінця з причин, що не залежали від ночі винного (наприклад, предмети контрабанди виявлено під час огляду речей або особистого огляду), мають розцінюватись як замах на вчинення злочину (ст. 15, ст. 201). Якщо предмети ввозяться на митну територію України, факт закінченої контрабанди иеіановлюється під час проходження митного контролю, який здійснюється вже після іоі о, як предмети злочину перетнули митний кордон.

Створення умов для контрабанди (придбання предметів для подальшого незаконно-пі переміщення їх через кордон, підшукування клієнтів, визначення шляхів переміщен­ня предметів, надання їм іншого вигляду тощо) треба розглядати як готування до цього почину (статті 14,201).

Добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування і" незаконного переміщення предметів через митний кордон або незакінченого замаху ил його вчинення, коли особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця, але з ■Лісноїініціативи відмовляється від цього. Наприклад, особа, яка ввозить в Україну чи нпнозить з України предмети контрабанди поза митним контролем, може добровільно || і мовитися від вчинення контрабанди до моменту фактичного переміщення цих пред-і і в через митний кордон України, який у даному випадку співпадає з державним кор-ІОНОМУкраїни. У разі вивезення предметів контрабанди з України добровільна відмова ні і доведення злочину до кінця, що виключає кримінальну відповідальність, може бути пенена і після вдалого проходження особою митного контролю, тобто на стадії за-і міченого замаху.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

< таття 201

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Добровільною відмовою слід вважати випадки, коли після заповнення декларації та опитування громадян стосовно наявності незадекларованих предметів, особи зізнають­ся про їхню наявність, дістають предмети із схованок і фактично добровільно відмов­ляються від вчинення контрабанди. Водночас заява про незадекларовані предмети, зроблена на більш пізніх етапах митного контролю, коли митна декларація належним чином оформлена і посвідчена митним інспектором, виключає застосування ст. 17 КК. Відсутня добровільна відмова і у тому разі, коли особа видає предмети контрабанди у зв'язку з оголошенням їй рішення про проведення особистого огляду (виняткова форма митного контролю), огляду або переогляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, оскільки у даному разі порушник митного законодавства розуміє об'єктивну неможливість доведення злочинного наміру до кінця через наявність нездоланної пе­решкоди.

4. Суб'єктомзлочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у т. ч. особа, яка
користується правом дипломатичного імунітету. Особа, яка для незаконного перемі­
щення предметів через митний кордон використовує осіб, які не розуміють характер і
значення вчинюваних ними дій (так звані невинуваті агенти), є «посереднім виконав­
цем» контрабанди і повинна притягуватись до відповідальності за ст. 201.

Дії службової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через мит­ний кордон, слід розглядати як пособництво у контрабанді та, за наявності підстав, як відповідний злочин у сфері службової діяльності. Пособником контрабанді слід визна­вати і експерта, який дає завідомо неправдивий висновок, усвідомлюючи, що це потріб­но для наступного незаконного переміщення культурної цінності через митний кордон України.

Якщо контрабандою займається службова особа з використанням свого службового становища (наприклад, працівники митниць, військовослужбовці ДПС, капітани суден, дипломатичні працівники), дії винного потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201, 364 (365) або ст. 423 (424). Вказана сукупність злочинів відсутня у разі такого різновиду переміщення предметів через митний кордон поза мит­ним контролем, як їх переміщення з використанням незаконного звільнення від митно­го контролю шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами митно­го органу. За такого розвитку подій митник, використовуючи своє службове становище, виконує частину об'єктивної сторони злочину (у вигляді незаконного звільнення безпо­середнього виконавця від митного контролю), у зв'язку з чим його поведінка має розці­нюватись як співвиконавство у контрабанді. У даній ситуації зловживання службовим становищем з боку службової особи митного органу є способом вчинення ним контра­банди.

5. Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом. Недеклару-
вання відповідних предметів (предметів контрабанди першої групи - див. п. 2 цього
коментарю), вчинене з необережності, не містить ознак коментованого складу злочину і
визнається адміністративним проступком. Не може бути притягнута до кримінальної
відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є
даний предмет культурною цінністю або отруйною речовиною (наприклад, якщо ця
культурна цінність тривалий час зберігалась у родині особи або якщо ця речовина була
вільно придбана особою в крамниці іншої країни). Також не можна розглядати як конт­
рабанду дії особи, яка, здійснюючи транзитне перевезення товарів через територію
України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відпові­
дають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодав­
ством України.

6. Кваліфікуючими ознакамизлочину (ч. 2 ст. 201) є вчинення його: 1) за поперед­
ньою змовою групою осіб; 2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений
цією статтею.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і ко­ментар до неї, а про поняття раніше судимої особи - коментар до ст. 88. Якщо контра-

банду вчинено за попередньою змовою групою осіб, то при визначенні її розміру потріб­но виходити із загальної вартості предметів, які переміщуються співвиконавцями через митний кордон.

7. Такі діяння, як, зокрема: порушення режиму зони митного контролю; неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю; причалю-нання до суден, що перебувають під митним контролем; неправомірні операції з това­рами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними; порушення порядку проходження митного кон-гролюв зонах (коридорах) спрощеного митного контролю; недекларування товарів, і ранспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях това­рів, заборонених до такого пересилання; ввезення на митну територію України або ви­не ієння за межі цієї території з комерційною метою товарів з порушенням охоронюва-них законом прав інтелектуальної власності; порушення зобов'язання про зворотне ви-іієієння чи зворотне ввезення товарів; порушення зобов'язання про транзит; дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон Украї­ни поза митним контролем; дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кор­дон України з приховуванням від митного контролю; зберігання, перевезення чи при-ібаннятоварів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза мит­ним контролем або з приховуванням від митного контролю; використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях; дії, спрямо-Мніна неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розмі­ру,- відповідно до МК розглядаються як порушення митних правил і тягнуть за собою адміністративну відповідальність, передбачену статтями 329, 330, 335, 336, 339-341, 345, 348, 349, 351-355 МК.

МК.

ГК (ст. 381).

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р.

Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого [995 р. (ст. 1).

Закон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 p. (cm. 2).

Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 p. (cm. 1).

Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 верес-т 1999 р.

Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р.

Закон України «Про митний тариф України» від 5 квітня 2001 р.

Закон України «Про антидопінговий контроль у спорті» від 5 квітня 2001 р.

Закон України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний Кордон України» від 12 липня 2001 р.

Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й опо­даткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) .■/німадянами на митну територію України» від 13 вересня 2001 р.

Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємни­цької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» від 8 вересня 2005 р.

Закон України «Про ратифікацію Угоди про вивезення та ввезення культурних цінностей» Ш II січня 2006 р.

Дисциплінарний статут митної служби України. Затверджений Законом України від 6 ве-

іч'сня 2005р.

Правила митного контролю за переміщенням через митний кордон товарів, що містять чи 'екти інтелектуальної власності. Затверджені рішенням Ради глав урядів СНД від 28 вересня '001 р. Ратифіковані Законом України від 19 січня 2006 р.

Указ Президента України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про взаємну

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI/

Таття 202

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного зако­нодавства та додатків 1, II, III, V, VI, VII, VIII до неї» від 23 травня 2000 р.

Положення про Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України. Затверджене постановою KM № 983 від 20 червня 2000 р.

Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України това­рів, що містять об'єкти інтелектуальної власності. Затверджене постановою KM№412 від 28 квітня 2001 р.

Постанова КМ «Про обсяги та порядок ввезення на митну територію України продуктів харчування для власного споживання та перелік предметів, що не можуть бути віднесені до особистих речей громадян» № 1652 від 13 грудня 2001 р.

Постанова КМ «Про затвердження переліку товарів промислового призначення, вивезення яких громадянами України, іноземцями та особами без громадянства за межі митної території України не допускається» № 1911 від 13 грудня 2002 р.

Порядок створення зон митного контролю та їх функціонування. Затверджений постано­вою КМ№ 1947 від 25 грудня 2002р.

Постанова КМ «Про порядок вивезення за межі митної території України громадянами дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам 'ятних та ювілейних монет Украї­ни із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів з них, а також: культурних цінно­стей з метою їх відчуження» № 700 від 15 травня 2003 р.

Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України. Затверджений постановою КМ№ 1375 від 28 серпня 2003 р.

Порядок митного контролю і митного оформлення електроенергії, що переміщується через митний кордон України. Затверджений постановою KM № 1909 від 10 грудня 2003 р.

Порядок митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України. Затверджений постановою KM № 1958 від 17 грудня 2003 р.

Постанова КМУ № 1989 від 24 грудня 2003 р. «Питання пропуску через державний кордон автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними».

Постанова KM «Про затвердження Угоди про взаємну допомогу й співробітництво в мит­них справах між; урядами держав-учасниць ГУУАМ» № 309 від 11 березня 2004 р.

Постанова КМ «Про затвердження Державної програми «Контрабанді - СТОП» на 2005-2006 роки» № 260 від 1 квітня 2005 р.

Постанова КМ «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає лі­цензуванню, та обсягів квот у 2006році» № 1304 від ЗО грудня 2005 р.

Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Затвердже­ний постановою KM № 80 від 1 лютого 2006 р.

Інструкція щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через митний кордон та на митній території України. Затверджена наказом МЕПР№ 27 від 15 травня 2000р.

Інструкція про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України. Затвердженії наказом МКМ № 258 від 22 квітня 2002 р.

Перелік державних установ, закладів культури, інших організацій, яким надається право проведення державної експертизи культурних цінностей. Затверджений наказом МКМ № 647 від 15 листопада 2002 р.

Перелік товарів, що ввозяться суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну те­риторію України та митне оформлення яких здійснюється у визначених митницях. Затвердже­ний наказом ДМС № 74 від 4 лютого 2003 р.

Положення про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів. Затверджене наказом ДМС № 129 від 28 лютого 2003 р.

Інструкція про організацію митного контрою та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними. Затверджена наказом ДМС № 678 від 17 вересня 2004 р.

Порядок застосування окремих процедур митного контролю товарів, що ввозяться на мит­ну територію України авіаційним транспортом за системою змішаних перевезень. Затвердже­ний наказом ДМС і Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації N° 675/54 від 15 вересня 2004 р.

Методичні рекомендації щодо провадження у справах про порушення митних правил. За­тверджені наказом ДМС № 936 від ЗО грудня 2004 р.

Перелік лікарських засобів, дозволених для застосування в Україні, які відпускаються без ре­цептів з аптек та їх структурних підрозділів. Затверджений наказом МОЗ № 441 від 2 вересня 2005 р.

Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації. Затверджений наказом ДМС № 314 від 20 квітня 2005 р.

Правила застосування спрощеного порядку здійснення митного контролю предметів, що переміщуються громадянами, які прямують авіаційним транспортом. Затверджені наказом ДМС№ 137 від 18лютого 2006р.

Порядок справляння мита, податку на додану вартість, акцизного й митних зборів при ми­тному оформленні товарів і предметів, що переміщуються громадянами через митний кордон України. Затверджений наказом ДМС № 5 від 12 січня 2006 р.

Порядок справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Затверджений Наказом ДМС № ЗО від 23 січня 2006 р.

Постанова ПВС №15 від 8 жовтня 2004 р. «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов 'язкових платежів» (п. 17/.

Постанова ПВС № 8 від 3 червня 2005 р. «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил».

Порушення порядку зайняття господарською та банків­ською діяльністю

1. Здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької дія­
льності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню,
або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що
підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких
видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це
було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах,-

карається штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також
професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фі­
нансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу
(ліцензії¹), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням
умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих
розмірах,-

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є порядок державної реєстрації і лі­цензування підприємницької та іншої господарської діяльності, у т. ч. банківської і професійної діяльності на ринку цінних паперів. Додатковим об'єктом злочину висту-ПЇиотьсистема оподаткування, засади добросовісної конкуренції, законні інтереси спо-исивачів.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

РоздЬ VII

< пшття 202

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

2. З об'єктивної сторонизлочин може набувати однієї з трьох форм:

1) здійснення без державної реєстрації як суб'єкта підприємництва діяльності, що
містить ознаки підприємницької, у т. ч. банківської діяльності, банківських операцій,
професійної діяльності на ринку цінних паперів та операцій небанківських фінансових
установ;

2) здійснення без одержання спеціального дозволу (ліцензії) видів господарської ді­
яльності, які відповідно до законодавства підлягають ліцензуванню, у т. ч. банківської
діяльності, банківських операцій, професійної діяльності на ринку цінних паперів та
операцій небанківських фінансових установ;

3) здійснення зазначеної діяльності з порушенням умов ліцензування.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначе­ність. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (не-комерційна господарська діяльність). Підприємництвом визнається самостійна, ініціа­тивна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціаль­них результатів та одержання прибутку.

Питання про те, чи є діяльність особи, яка притягується до відповідальності за ст. 202, підприємницькою, чи відповідає вона взятим у єдності ознакам, закріпленим у господарському законодавстві, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуван­ням тривалості та інтенсивності такої діяльності, розміру отриманого або очікуваного доходу, інших факторів (зокрема, чи є ця діяльність для винної особи основним або додатковим, але істотним джерелом її доходу, чи здійснюється вона більш-менш регу­лярно, постійно, на професійній основі). Підприємницька діяльність - це повторюваний у часі процес, спрямований на отримання прибутку. Вона може полягати як у здійснен ні численних угод або дій, так і у виконанні значної за обсягом роботи (наприклад, бу­дівництво певного об'єкта, виготовлення великої партії продукції), що поєднується із системою дій, спрямованих на отримання прибутку.

Не визнається підприємництвом: 1) укладання разових цивільно-правових угод; 2) виконання робіт чи послуг, що не має на меті отримання прибутку (для власних по­треб або покриття власних витрат, на прохання родичів тощо); 3) виготовлення продук­ції, що обертається в межах суб'єкта господарювання - виробника; 4) виконання обо­в'язків найманого працівника на підставі трудового договору; 5) володіння корпоратив­ними правами.

Оскільки отримання прибутку проголошується метою підприємницької діяльності, а не є її фактичним результатом, відсутність прибутку не завжди свідчить про те, що та чи інша діяльність позбавлена характеру підприємництва (наприклад, особа для заво-лодіння ринком реалізує товари за цінами, нижчими за їх собівартість).

Фактично характеру підприємницької діяльності, здійснюваної з метою ухилення від оподаткування та уникнення контрольних процедур з боку держави, може набувати, на­приклад, надання транспортних, туристичних і консультаційних послуг, послуг із ремон­ту квартир, побутової техніки, автомобілів, зайняття торгівлею, здавання майна в оренду або його зберігання, виконання будівельних робіт, виконання інших робіт на підставі ци­вільно-правових договорів тощо. При цьому, кваліфікуючи дії особи за ч. 1 ст. 202, по­трібно враховувати те, що даною нормою кримінальна відповідальність передбачена за здійснення особою, котра не зареєстрована як суб'єкт підприємництва, не будь-яких ви­дів підприємницької діяльності, а лише тих із них, які підлягають ліцензуванню.

Вирішуючи питання про те, чи не набула діяльність конкретної особи з купівлі та продажу товарів ознак підприємництва, потрібно керуватись системним аналізом по­ложень законодавчих та інших нормативних актів, які регулюють торговельну діяль­ність, враховувати їх юридичну силу. Не вимагає державної реєстрації осіб як суб'єктів підприємницької діяльності здійснення несистематичного (не більше чотирьох разів

протягом календарного року) продажу громадянами вироблених, перероблених та куп-іених продукції, речей, товарів на підставі придбаного одноразового патенту на торгів-ІЮ. При цьому кожен раз тривалість торгівлі становить від трьох до семи днів, тобто і.иальна тривалість легальної торгівлі без державної реєстрації як суб'єкта підприєм­ництва може становити 28 днів протягом року. Кількість і вартість укладених угод ку-півлі-продажу упродовж цього терміну законодавством не регламентується. Якщо фпична особа здійснює продаж товарів частіше ніж чотири рази на рік (або понад а днів), тобто систематично, її діяльність набуває ознак підприємництва, і вона має іареєструватися у встановленому порядку як підприємець.

На сьогодні дія ч. 1 ст. 202 поширюється лише на ті різновиди торговельної дія-м.пості, які підлягають ліцензуванню (зокрема, торгівля лікарськими засобами, вете­ринарними медикаментами і препаратами, пестицидами і агрохімікатами, виробами з трогоцінних металів і дорогоцінного каміння, алкогольними напоями і тютюновими іиробами).

За ч. 1 ст. 202 за наявності інших необхідних ознак слід кваліфікувати фактичне

I пйснення особою діяльності, що містить ознаки підприємницької: взагалі без прохо-
іження передбаченої законодавством процедури реєстрації; до отримання свідоцтва

про державну реєстрацію; після скасування на підставі рішення суду державної реєст­рації; з фактичним створенням комерційної структури без звернення за її державною річ-страцією; без створення юридичної особи.

Порушення порядку зайняття незалежною професійною діяльністю, яка поєднуєть-і ■ і одержанням доходів, однак, згідно з чинним законодавством, не може розцінюва-ГИСЬ як підприємницька (наприклад, наукова, літературна, освітня діяльність, діяль­ність приватних нотаріусів та адвокатів), складу цього злочину не містить. Зайняття п кувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має на-іежної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, треба квалі­фікувати за ст. 138.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвід-ЧЄННЯ факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття ібо позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєст­раційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єди­ної о державного реєстру - автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.