Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. (статті 1, 2, 9, 10, 12, 20, 23, 29, 30, U. 37,46). 16 часть

Експорт - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­ності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих юнарів через митний кордон України.

З огляду на те, що у ст. 207 йдеться про приховування виручки в іноземній валюті, 0 ісржаної саме від продажу експортованих товарів, робіт або послуг, предметом ко­ментованого злочину, за загальним правилом, не визнаються: 1) дохід в іноземній ва-ІЮТІ,одержаний від продажу на території України товарів, робіт, послуг, навіть якщо і "шти перераховані резидентові України на його закордонний валютний рахунок; 'і іноземна валюта, одержана внаслідок конвертації виручки у національній валюті іпіїни, отриманої від продажу товарів, за надання послуг або виконання робіт в раїні. Виручку в іноземній валюті за продаж товарів (робіт, послуг) в межах терито­рії України потрібно розглядати як предмет злочину, передбаченого ст. 207 (в частині приховування валютної виручки), лише у разі, коли невивезений через митний кордон говар(послуга, робота) був проданий резидентом України іноземному суб'єкту госпо-і ірської діяльності, тобто експортований з точки зору зовнішньоекономічного законо-Іівства.Іноземними суб'єктами господарської діяльності визнаються суб'єкти госпо-і ірської діяльності, які мають постійне місцезнаходження або постійне місце про-і иванняза межами України, створені та (або) діють відповідно до законодавства шоіемної держави.

11 є можуть розглядатись як виручка в іноземній валюті валютні кошти, які надхо-

ічм. резидентам як оплата випущених ними акцій чи облігацій, як кредитні ресурси,

сок іноземного інвестора до статутного фонду спільного підприємства або як внесок

пійснювану спільну діяльність, а також та іноземна валюта, котра одержана як дару-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Стаття 207

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

нок, спадщина, благодійна допомога. Під виручкою в іноземній валюті слід розуміти грошові кошти в іноземній валюті, право на отримання яких від нерезидента має рези­дент відповідно до договору про експорт товарів (робіт, послуг). Продаж майнових цінностей, інвестованих за межі України, визнається експортом товарів, а тому виручки в іноземній валюті, отримана в результаті такого продажу, підлягає зарахуванню на рахунки резидентів в уповноважених банках у 90-денний термін з моменту підписання документа про купівлю-продаж цінностей.

Доходи і дивіденди в іноземній валюті, одержані в результаті здійснення інвести­ційної діяльності за межами України, не є виручкою резидентів в іноземній валюті. Приховування доходу в іноземній валюті, який не є виручкою в іноземній валюті, за наявності підстав може бути кваліфіковане, наприклад, за ст. 212.

Якщо службові особи підприємства-резидента уклали фіктивний імпортний конт­ракт і на його підставі перерахували за межі України іноземну валюту, вчинене через відсутність предмета розглядуваного злочину слід кваліфікувати не за ст. 207, а за наяв­ності підстав за статтями 364 чи 366.

Товар - це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності таінші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі). До інших матеріаль­них цінностей можна віднести, наприклад, сировину, компоненти, напівфабрикати, корисні копалини. Товари та інші матеріальні цінності є предметом даного злочину лише за умови, що вони придбані за рахунок раніше отриманої виручки в іноземнііі валюті. Фактично йдеться про таку форму зустрічної торгівлі, яка у сфері ЗЕД дістала назву зустрічної закупівлі і яка не пов'язана з попереднім зарахуванням валютної вируч­ки на рахунок резидента в уповноваженому банку. У такому разі продавець-експортер, крім укладання з іноземним покупцем договору купівлі-продажу, зобов'язується заку­пити певну кількість товарів, які виробляються в країні покупця.

Операції у сфері ЗЕД із вивезення давальницької сировини для її перероблення (об­роблення, збагачення чи використання) не належать до операцій з продажу товарів і неє експортними. У зв'язку з цим можливі під час їх здійснення зловживання диспози­цією ст. 207 не охоплюються. Втім, умисне неповернення в Україну виручки в інозем­ній валюті від реалізації за кордоном готової продукції, виготовленої з давальницької сировини замовника-резидента, утворює склад розглядуваного злочину. За ст. 207 та­кож треба кваліфікувати ухилення від повернення в Україну виручки в іноземній валю­ті, отриманої від реалізації сировини, яка під виглядом давальницької вивезена за межі території України без оформлення при цьому експортного контракту.

У разі здійснення зовнішньоекономічних операцій, які не передбачають оплату у грошовій формі (наприклад, бартер, зворотна закупівля), немає підстав визнавані предметом цього злочину ті товари або інші матеріальні цінності, які повинна була отримати згідно з даним оплатним контрактом українська сторона. У подібних ситуаці­ях для збалансування експортно-імпортних операцій за вартістю з самого початку невикористовується грошовий елемент, який згодом набуває товарно-матеріальної фор­ми, що виключає кваліфікацію за ст. 207.

3. З об'єктивної сторонивчинення злочину можливе у двох формах:

1) ухилення від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іно­
земній валюті або матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки;

2) приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріаль­
них цінностей.

Для наявності складу злочину у першій його формі слід встановити: а) наявність виручки в іноземній валюті; б) факт отримання резидентом такої виручки; в) факт незарахування її на рахунки в уповноважених банках; г) умисел особи, спрямований на приховування виручки в іноземній валюті; г) відсутність дозволу НБУ на незарахувап-ня валютної виручки у визначений законодавством строк. Відповідальність за ст. 207 виключається у разі, коли виручка в іноземній валюті не одержується українським суб'єктом ЗЕД у зв'язку зі скрутним економічним становищем іноземного контрагента.

внаслідок невиконання останнім своїх договірних зобов'язань або в результаті злочин­них дій — шахрайського заволодіння майном резидента.

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахун­ки в уповноважених банках у строки сплати заборгованості, визначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписування вивізної ван-іажної митної декларації) продукції, що експортується, а у разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, який засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власнос-іі. Закон передбачає можливість продовження строків повернення валютної виручки. Ця процедура дозволяє суб'єктам ЗЕД легально вирішувати проблеми, які пов'язані з об'єктивною неможливістю вкластися у визначений законодавцем термін повернення іалютноївиручки і які зумовлені поважними причинами технологічного характеру. ( тосовно деяких видів продукції встановлено більш тривалийтермін (180 календарних шів). Умисне невиконання резидентом вказаної вимоги законодавства, тобто неповер­нення з-за кордону виручки в іноземній валюті у встановлений термін, що може випра-пловуватись різноманітними, але насправді неіснуючими форс-мажорними обставина­ми, утворює склад злочину, передбачений ст. 207. При цьому виручка в іноземній ва-іютіможе отримуватись винним готівкою, зараховуватись на таємні валютні рахунки, ІІдкритірезидентами за межами України, вкладатись у виробництво, виплачуватись як іарплатапрацюючим за кордоном працівникам підприємства, використовуватись для погашення боргів, придбання нерухомості, цінних паперів тощо. Водночас коменто-н.ший склад злочину відсутній, якщо виручка в іноземній валюті за експортований і опар (роботи, послуги) на рахунок резидента в уповноваженому банку у 90-денний Гермінне надходить, але при цьому зобов'язання нерезидента сплатити за поставле­ний товар (роботи, послуги) в установлений строк повністю припиняється зарахуван­ням зустрічної однорідної вимоги (тобто резидент за іншим договором був боржни­ком нерезидента).

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, що поєднується з незаконним ипкриттям або використанням за межами України валютних рахунків, слід кваліфіку-М і иза сукупністю злочинів, передбачених статтями 207 і 208.

Крім ухилення від повернення виручки в іноземній валюті за товари, роботи або послуги, що експортуються, злочином є також приховування у будь-який спосіб такої ииручки та відповідних матеріальних цінностей. Способами приховування, зокрема, іиступають:1) договірне зменшення грошових зобов'язань партнера-нерезидента, у т. ч. нерівноціннимзарахуванням зустрічних вимог; 2) часткове приховування валютної ви-ікишляхом оплати за її допомогою видатків за кордоном, не пов'язаних з даною юинішньоекономічною операцією, у т. ч. перерахуванням коштів на банківський раху-Иокіноземного підприємства в рахунок виконання зобов'язання за іншим контрактом; І) готівкові виплати нерезидентам з готівкової валютної виручки до здачі її в банк для врахування на валютний рахунок; 4) незарахування валютної виручки під час здійс­нення операцій, які передбачають зустрічні закупки за схемою «товар - реалізація -і опар»; 5) заздалегідь погоджені з іноземним контрагентом, який придбаває експорто-м.ший товар, анулювання акредитиву або неакцептованість інкасо.

Приховування виручки слід вбачати в діях підприємців-експортерів робочої сили, іа роботу, виконану за кордоном найманими працівниками, отримують кошти в іно-інійвалюті, які залишаються за межами України. Зі своїми працівниками такі робо-івці розраховуються в Україні національною валютою.

Ча ст. 207 потрібно кваліфікувати так званий псевдодемпінг, при якому відбувається иження(порівняно з реальною) контрактної ціни на експортовані товари або сиро-

(угоди з «подвійним дном»).

Способом вчинення злочину, передбаченого ст.207, є також навмисне порушення ■ппняним експортером договірних умов, що обумовлює, зокрема, фіктивні виплати іемному партнерові значних штрафних санкцій порушником контракту. Прихову-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

і шиття 207

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

вання валютної виручки може полягати в укладанні фіктивних бартерних угод, які мас­кують фактичну купівлю-продаж товару, з переказом іноземної валюти (ціни договору) на рахунки в іноземних банках.

Неврахована валютна виручка, яка приховується за кордоном, може утворюватись в результаті необгрунтованого заниження не лише цінових, а й кількісних та якісних па­раметрів зовнішньоторговельних контрактів (наприклад, під виглядом одного товару експортується інший - більш якісний і відповідно більш коштовний). Для утворення неврахованої валютної виручки можуть складатись і подаватись фіктивні акти експер­тиз, в яких вказується на нібито виявлені дефекти і недоліки поставлених товарів.

Якщо валютна виручка українського підприємства надходить на рахунок уповно­важеного банку не у повному обсязі, а будучи зменшеною на суму комісійної винаго­роди, стягненої за власною ініціативою іноземним банком, і при цьому відсутня відпо­відна домовленість між резидентом та іноземним банком, кримінальна відповідальність службових осіб підприємства за ст. 207 виключається у зв'язку з відсутністю в їх діях ознак об'єктивної сторони розглядуваного злочину.

Якщо виручка в іноземній валюті в Україну повернулась, однак згідно з укладеною угодою вона надійшла на банківський рахунок не підприємства-експортера, а іншого господарюючого суб'єкта - резидента України, вчинене також не містить ознак даного складу злочину за умови, що це діяння не є приховуванням валютної виручки. Висно­вок про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 207, потрібно робити у разі, коли виручка в іноземній валюті за експортовані товари (роботи, послуги) надійшла рези­дентові своєчасно, але з порушенням норм валютного законодавства - до каси підпри­ємства готівкою, а не у безготівковій формі на валютний рахунок в уповноваженому банку. У наведеній ситуації немає кримінально караного ухилення від повернення в Україну виручки в іноземній валюті, однак в діях порушника валютного законодавства може вбачатись інша форма об'єктивної сторони аналізованого злочину - приховуван­ня будь-яким способом валютної виручки.

Приховування виручки в іноземній валюті, за загальним правилом, слід відмежову­вати від невиконання резидентом України обов'язку задекларувати в установах НБ ва­лютні цінності і майно, які перебувають за межами України. Однак якщо зазначене не-декларування стосується тих валютних цінностей, які визнаються валютною виручкою резидента, вчинене є підстави визнавати одним із караних за ст. 207 способів прихову­вання виручки в іноземній валюті.

Обов'язковою ознакою цього злочину у його першій формі є місце вчинення - те­риторія іншої держави. Стосовно другої форми законодавець не вимагає, щоб виручка в іноземній валюті, яка приховується у будь-який спосіб, була отримана за експортовану продукцію обов'язково за межами України.

Злочин визнається закінченим з моменту: 1) ненадходження виручки в іноземній валюті на рахунок уповноваженого банку у належний строк (йдеться про строк, який встановлений валютним законодавством і в разі необхідності скоригований за допомо­гою механізму продовження строку повернення виручки в іноземній валюті); 2) фак­тичного вчинення дій, які спрямовані на неповернення виручки в іноземній валюті з-за кордону або які полягають у приховуванні виручки чи відповідних матеріальних цінно­стей (саме тому закінчений злочин вбачається, наприклад, в діях керівника підприємст­ва, який, не очікуючи настання граничного моменту повернення валютної виручки, фак­тично витрачає на ті чи інші потреби кошти в іноземній валюті, отримані внаслідок виконання зарубіжним партнером умов експортного договору, які не зараховані на на­лежний рахунок в уповноваженому банку); 3) недекларування у визначений законодав­ством термін або недостовірного декларування доходів в іноземній валюті (валютної виручки), одержаних резидентами за межами України.

Спрямовані на повернення валютної виручки заходи, які вжиті вже після того, як сплив відповідний строк, не виключають кваліфікацію дій винного за ст. 207. Якщо валютна виручка прокручується в межах встановленого законодавством строку її повер-

нення, притягнення службових осіб підприємства-резидента або тих, хто здійснює гос­подарську діяльність без створення юридичної особи, за ст. 207 виключається. За наяв­ності для цього підстав приховування у такій ситуації отриманого за кордоном доходу в іноземній валюті може утворювати склад злочину, передбачений ст. 212.

Приховування виручки в іноземній валюті і дальше заволодіння нею службовою особою підприємства-резидента потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, перед-бачених статтями 207 і 191.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Це: 1) службові особи підприємств, установ, орга­
нізацій незалежно від форми власності; 2) особи, які здійснюють господарську діяль­
ність без створення юридичної особи.

Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення 10 розділу XVII Особливої частини КК, про поняття господарської діяльності - ко­ментар до ст. 202.

Коментований злочин здатні вчинити лише резиденти, тобто фізичні особи незале-і по від громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, а Пкожвідповідні службові особи юридичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльнос-п, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які здійснюють і ною діяльність на підставі законів України.

Громадянин України - резидент, який, виступаючи як приватна особа, отримав за Межами України доходи в іноземній валюті, скажімо, за виконання роботи чи надання послуги (зарплата, гонорар тощо), притягуватись до відповідальності за ст. 207 не по-іишен. Чинне законодавство не покладає на нього обов'язок повернути зароблену ва-іі(іту в Україну. Крім цього, такі кошти не є предметом коментованого злочину - вируч-і 0Ю в іноземній валюті.

Дії службової особи комерційного банку, яка навмисно, за попередньою домовленіс-і ю з резидентом не передає в установленому законодавством порядку у відповідні органи ■і.ші про перевищення конкретним суб'єктом термінів повернення в Україну виручки в Іноземній валюті, слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 і ст. 207 як пособництво ухиленню від повернення виручки в іноземній валюті і, за наявності підстав, як відповідний злочин у і феріслужбової діяльності (наприклад, статті 364, 368). Якщо відсутність належного інформування є результатом несумлінного виконання службовою особою банку своїх < іужбових обов'язків, вчинене слід розцінювати як службову недбалість (ст. 367).

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Наявність уми-
is може підтверджуватись вчиненням, зокрема, таких дій: внесення у зовнішньоеконо­
мічний контракт змін і доповнень вже після митного оформлення товару і неповідомлен-
ИІ про це уповноваженого банку; доручення іноземному партнерові перерахувати вируч-

в іноземній валюті на банківські рахунки третіх осіб за відсутності відповідних угод
іупки вимоги, угоди на користь третіх осіб тощо), не заборонених законодавством
• країни; участь у тій чи іншій формі керівника підприємства-резидента, його родичів або
..... их близьких осіб у діяльності іноземного партнера, який не виконав взяте на себе згід­
но t укладеним договором зобов'язання; ліквідація підприємства-резидента до виконання
ним своїх фінансових зобов'язань перед державою.

Якщо в діях особи вбачаються всі ознаки розглядуваного складу злочину, і при

цьомуприховування виручки в іноземній валюті виступає як спосіб приховування або

¹ ппіження об'єкта оподаткування, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю

чинів, передбачених статтями 207 і 212. У разі, коли валютна виручка, будучи фак-

ГИЧНОоб'єктом оподаткування, відображається у бухгалтерському і податковому облі-

чідприємства, але водночас умисно не повертається в Україну в установлений зако-

шетвом строк, вчинене слід кваліфікувати лише за ст. 207. Злочини, передбачені

і іями 207, 212, відрізняються не лише за об'єктом, предметом і об'єктивною сторо-

.і й за суб'єктивною стороною. Мотивом приховування виручки в іноземній валю-

іі може бути не тільки бажання ухилитись від сплати податків, а й прагнення уникнути

'чого в державі валютного контролю.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

< шиття 208

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

 

6. Кваліфікуючими ознакамизлочину (ч. 2 ст. 207) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах, а особливо кваліфіку­ючою ознакою(ч. З ст. 207) - вчинення його в особливо великих розмірах.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї,про поняття вчинення зло­чину за попередньою змовою групою осібдив. ч. 2 ст. 28 і коментар до неї. Поняття великих і особливо великих розмірів розкривається у примітці до ст. 207.

ГК(глава 37).

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22 травня 1997 р (статті 4, 7, 19).

Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньо­економічної діяльності» від 23 грудня 1998 р.

Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відноси­нах» від 4 жовтня 2001 р.

Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18 червня 1994 р.

Указ Президента України «Про інвестування майнових цінностей резидентів за межами України» від 13 вересня 1995 р.

Указ Президента України «Про заходи щодо недопущення відпливу з України валютних та інших майнових цінностей» від 27 червня 1999 р.

Розпорядження Президента України «Про впорядкування контролю за зовнішньоекономіч­ною діяльністю резидентів України» від 21 лютого 2000 р.

Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Типові форми захис­нихзастережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахуй ки в іноземній валюті. Затверджені постановою KM № 444 від 21 травгія 1995 р.

Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України. Затверджене постановою KM № 229 від 19 лютого 1996 р.

Порядок видачі разового індивідуального дозволу на перевищення встановлених строків вес зення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами Затверджений постановою KM № 1489 від 13 серпня 1999 р.

Порядок віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діячь ності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативное та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначен­ня. Затверджений постановою КМ№ 445 від ЗО березня 2002 р.

Форма Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту і знахо­дяться за межами України. Затверджена наказом МФ № 207 від 25 грудня 1995 р.

Правила використання готівкової іноземної валюти на території України. Затверджені постановою Правління НБ № 119 від 26 березня 1998 р.

Положення про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від19.02.93 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Затверджене постановою Правління НБ в редакції № 280 від 20 липня 1998 р.

Інструкція про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон Затверджена постановою Правління НБ № 122 від 16 березня 1999 р.

Правила проведення операцій на міжбанківському валютному рахунку. Затверджені пості і новою Правління НБ № 127 від 18 березня 1999 р.

Інструкція про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями. Затверджена постановою Правління НБ№ 136 від 24 березня 1999 р.

Класифікатор іноземних валют НБУ. Затверджений постановою Правління НБ у редакції №378 від 2 жовтня 2002р.

Положення про валютний контроль. Затверджене постановою Правління НБ № 49 від8 лютого 2000 р.

Порядок здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Стверджений наказом ME № 136 від 29 червня 2000 р.

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Затверджене нака-

МЕ № 201 від 6 вересня 2001 р.

Положення про порядок надання висновків щодо визначення операцій як таких, що иале-

'іь до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах. Затверджене Наказом ME № 340 від 26 листопада 2003 р.

Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними ітивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями. Затверджене наказом по-. типовою Правління НБ № 514 від 3 грудня 2003 р.

Постанова Правління НБ «Про скасування обов'язкового продажу надходжень в іноземній

ті на користь резидентів» № 101 від 31 березня 2005 р.

Узагальнююче податкове роз 'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від ' < вересня1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі Припинення зобов 'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Затверджене наказом ДПА № 450 від 3 серпня 2006 р.

Стаття 208.

Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

1. Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття
або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчи­
нене громадянином України, що постійно проживає на її території, а так само
валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене
службовою особою підприємства, установи чи організації або за її доручен­
ням іншою особою, а також вчинення зазначених дій особою, яка здійснює
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи,-

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об­меженням волі на строк від двох до чотирьох років, з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою
осіб,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

І. Об'єктзлочину - встановлений законодавством порядок відкриття і використан­им іа межами України валютних рахунків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ГК суб'єкти ЗЕД мають право відкривати будь-які не заборонені за­кономвалютні рахунки в банківських установах, розташованих на території інших ін. Порядок відкриття валютних рахунків у банківських установах на території піших держав регулюється законодавством відповідної держави. У разі відкриття валют-НОГОрахунку в банківській установі за межами України суб'єкт ЗЕД зобов'язаний по->мити про це НБ не пізніш як у триденний строк. При цьому ГК не містить поло­ши про обов'язковість видачі дозволу НБ на відкриття зазначеного рахунку. Вважа-і, що обов'язковість отримання дозволу НБ для відкриття і використання валютних іків за кордоном випливає з положень ст. 5 Декрету КМ «Про систему валютного повання і валютного контролю», присвяченої ліцензуванню валютних операцій. ¹ ' пик ця стаття передбачає одержання ліцензій не на відкриття та використання валют-рахунків за межами України, що важливо з точки зору застосування ст. 208, а на

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ \ІІ

< шиття 208

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

 

вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, розмі щення таких цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, а так само на здійснення інвестицій за кордон.

2. Предметомзлочину є: 1) валютні рахунки фізичних осіб, у т. ч. суб'єктів підпри­
ємницької діяльності; 2) валютні рахунки юридичних осіб, що діють на території
України (підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та організа­
ційно-правової форми - як суб'єктів підприємництва, так і юридичних осіб, котрі не за
ймаються підприємницькою діяльністю). Вказані рахунки (депозитні, поточні тощо)
мають бути відкриті за межами України - у фінансово-кредитних установах, у т. ч. н
банках іноземних держав.

КК не диференціює відповідальність залежно від розміру валютного рахунку. Разом з тим незаконне відкриття або використання за межами України валютного рахунку, наякому знаходиться невелика грошова сума, може розглядатись як малозначне діяння (ч. 2 ст. 11).

3. Об'єктивна стороназлочину проявляється у двох альтернативних формах:

1) незаконне відкриття зазначеними у диспозиції ст. 208 особами валютних рахун­
ків за межами України;

2) використання таких рахунків з порушенням порядку, встановленого законом.
Незаконне відкриття валютних рахунків фізичних або юридичних осіб за межами

---

⇐ Предыдущая73747576777879808182838485868788Следующая ⇒

---

Просмотров 634

Эта страница нарушает авторские права

---