Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. (статті 1, 2, 9, 10, 12, 20, 23, 29, 30, U. 37,46). 15 часть

Не може визнаватись придбанням суб'єкта підприємницької діяльності одержання за плату чи з інших підстав у користування установчих документів юридичної особи, її печатки або штампу та здійснення господарської діяльності від імені такого суб'єкта.

У разі приховання підприємством окремих напрямків своєї реальної фінансово-господарської діяльності з метою ухилення від оподаткування в діях службових осіб такого підприємства вбачаються ознаки не фіктивного підприємництва, а ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212). У такій ситуації немає прикриття офіційно створеною або придбаною юридичною особою незаконної діяльнос­ті, чого вимагає диспозиція ст. 205: відсутнє використання статусу юридичної особи -суб'єкта підприємництва для формування обстановки, яка створює хибне уявлення про те, що насправді відбувається в межах діяльності цієї юридичної особи. Незаконна діяль­ність у формі ухилення від сплати податків і зборів тут - не самоціль, вона лише супро­воджує здійснювану фактично фінансово-господарську діяльність підприємства, пов'язану з утворенням об'єктів оподаткування.

Доказами фіктивності конкретного підприємства можуть визнаватися, зокрема: ре­єстрація підприємства на підставну особу, за підробленими, втраченими, позиченими або викраденими документами, документами померлих осіб, за вигаданою юридичною адре­сою; внесення в установчі документи неправдивих даних про засновників і керівників підприємства або про інші обставини; залучення до протиправної діяльності у формі при­значення на посаду керівника реально існуючого громадянина із специфічним соціаль­ним статусом (малозабезпечені, психічно хворі тощо); відсутність ознак діяльності фірми, зазначеної в установчих документах; короткий термін існування підприємства (як прави­ло, не перевищує одного податкового періоду, що зводить нанівець можливість контролю за його діяльністю; звідси і відповідна термінологія: фірми-одноденки, квартальні фірми, проліски тощо); відсутність руху коштів підприємства на його банківських рахунках або, навпаки, занадто великий обсяг фінансових операцій на банківських рахунках підпри­ємства, яке нещодавно зареєструвалось.

Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання зазначеної у ч. 1 ст. 205 юридичної особи.

Дії, які вчинюються від імені фіктивного підприємства, з його використанням і міс­ія гь ознаки іншого, відмінного від фіктивного підприємництва злочину, повинні діста-иііги самостійну кримінально-правову оцінку. Наприклад, створення фіктивного під­приємства нерідко є передумовою для наступного шахрайського заволодіння чужим майном. Вчинене в подібних ситуаціях належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 190, 205.

Сукупність відповідних злочинів має місце і в тому разі, коли особи під прикриттям фіктивного підприємства досягають конкретної злочинної мети, наприклад, відмивають «брудні» гроші, здійснюють фіктивне банкрутство, ухилення від сплати податків або контрабанду, продають викрадене майно, вчинюють ухилення від повернення валютної виручки чи шахрайство з фінансовими ресурсами.

При фіктивному підприємництві легальна форма, притаманна комерційним юридич­ним особам, може використовуватись для прикриття забороненої діяльності, зайняття ікоюсаме по собі є кримінально караним (наприклад, незаконне виробництво підакциз­них товарів, незаконне виробництво чи виготовлення наркотичних засобів, психотроп­них речовин або їх аналогів, посів або вирощування снотворного маку чи конопель, незаконне виготовлення і ремонт вогнепальної або холодної зброї, бойових припасів, шіоухових речовин або пристроїв). Дії винних у таких випадках потрібно кваліфікувати М наявністю для цього підстав за сукупністю злочинів, передбачених ст. 205 і стаття­ми 204, 263, 307, 310.

Фіктивне підприємництво може утворювати сукупність також із злочином, який нуліфікується за ч. 5 ст. 27, ст. 212,- у тому разі, коли особи, які стоять за фіктивним Суб'єктомпідприємництва, сприяють службовим особам підприємства із реального сек-юру економіки ухилитись від оподаткування (наприклад, шляхом сприяння незакон­ному завищенню валових витрат або податкового кредиту із ПДВ). Вказане пособницт-но, а, отже, і сукупність злочинів мають місце лише у разі умисної спільної участі у ічиненніумисного злочину (ст. 26). Можливі принципово інші ситуації, коли неспрос-кжними залишаються заяви керівників підприємств про те, що вони нічого не знали про фіктивність своїх бізнесових партнерів, про те, що між очолюваними ними підпри-< мствами і контрагентами були укладені реальні господарські договори, належне вико-п.шия яких підтверджується документально.

Укладення угод з наміром їх фактично не виконувати (тобто не передавати товари, пиконувати роботи, надавати послуги), що може мати місце в діяльності справжніх, а НСфіктивних суб'єктів підприємництва, ознак розглядуваного складу злочину не міс­ій п, і може кваліфікуватись, зокрема, за статтями 190, 192, 202, 203, 209, 212.

3. Суб'єктомзлочину може бути: 1) осудна особа, яка досягла 16-річного віку і ви-I іміає як засновник або набувач суб'єкта підприємництва - юридичної особи або

юпомогою чужих чи підроблених документів реєструє (придбаває) такий суб'єкт;

службова особа підприємства або організації, яка прийняла рішення про створення ■пі придбання іншої юридичної особи; 3) власник (засновник) юридичної особи, який прийняв таке ж рішення.

Дії особи, на ім'я якої за її згодою було зареєстровано фіктивний суб'єкт підприєм­ництва, можуть кваліфікуватися за статтями 27 і 205 як пособництво фіктивному під­приємництву. Якщо така особа брала безпосередню участь у державній реєстрації

''єкта підприємництва (підписувала чи подавала для нотаріального посвідчення

ановчідокументи, її призначено на посаду керівника підприємства тощо), її дії за Наявностівсіх ознак складу злочину потрібно розцінювати як дії виконавця і кваліфіку-МП иза ст. 205 без посилання на ст. 27.

У разі, коли особа, будучи формальним (номінальним) керівником фіктивного під­приємства і виконуючи вказівку фактичного адміністратора, підписує фінансово-

подарські документи і при цьому не усвідомлює справжнього змісту і характеру им мінованих нею дій, вона за наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 367,

іс притягуватись до відповідальності за службову недбалість. У подібних випадках

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Незаконною діяльністю, прикрити яку прагнуть особи, винні у фіктивному під­приємництві, визнається, зокрема: легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом; одержання кредитів нібито для здійснення підприємницької діяльності; ухилення від сплати податків; конвертація безготівкових коштів у готівку; ведення недобросовісної конкурентної боротьби; монополізація ринку товарів і послуг; одержання в оренду приміщень і земельних ділянок з метою їх використання для інших потреб, відмінних від легального підприємництва; залучення коштів населення з їх подальшим викорис­танням у власних інтересах, приховування ролі фактичного інвестора у придбанні пев­ного об'єкта тощо. Під незаконною діяльністю в плані відповідальності за ст. 205 слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на їх здійснення за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здій­снює їх з порушенням цих умов та порядку.

Про поняття здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона,див. коментар до ст. 203.

5. Кваліфікуючими ознакамизлочину (ч. 2 ст. 205) є: 1) повторність; 2) заподіян­
ня державі, банкові, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам ве­
ликої матеріальної шкоди.

Поняттям повторності охоплюється юридична (пов'язана із засудженням) і фак­тична (не пов'язана із засудженням) повторність дій, передбачених частинами 1 або 2 ст. 205. Критерії визнання матеріальної шкоди великою визначені у примітці до ст. 205.

Матеріальна шкода може бути заподіяна врезультаті: неповернення одержаного кредиту, а також відсотків за користування кредитом; витрачання коштів, зібраних у

населення під час проведення довірчих або страхових операцій, на потреби, не перед-плчені установчими документами підприємства; несплати належних сум податків; при­пинення діяльності придбаного суб'єкта підприємництва тощо. Фактично матеріальна шкода спричиняється не стільки створенням або придбанням фіктивного суб'єкта під­приємництва, скільки незаконними діяннями, заради приховування яких і була створе­на (придбана) така юридична особа. Зазначена шкода може бути заподіяна як одній фі-іичнійабо юридичній особі, так і декільком чи навіть багатьом і може полягати як у реальнійшкоді, так і в упущеній вигоді. При цьому неодержані доходи мають знаходи-шсь у прямому причинному зв'язку із злочинним діянням, обов'язково були б одержа­ні потерпілим, якби самої події злочину не було.

ГК (статті 42-51, 58, 74, 79-83, 95, 113-121).

ЦК (статті 80-92).

Закон України «Про порядок погашення зобов 'язань платників податків перед бюджетами ти державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 p. (cm. 18).

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» і:к) 15 травня 2003 р.

Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 р.

Закон України «Про холдингові компанії в Україні» від 15 березня 2006 р.

Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України. Затвер-

і не постановою КМ у редакції постанови № 499 від 22 червня 2005 р.

Положення про реєстр неприбуткових організацій (установ). Затверджене наказом ДПА

П від 11 липня 1997р.

Порядок визначення структури ознаки неприбуткових установ (організацій). Затверджений п.іксіюмДПА № 355 від 3 липня 2000р.

Лист ДПА «Про ознаки фіктивної фірми» № 229/4/25-1210 від 21 травня 1999 р.

Опис бланків свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про дер­учу реєстрацію фізичної особи-підприємця та виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб пні фізичних осіб-підприємців. Затверджений наказом Держпідприємництва №37 від 2 квіт-М 2004 р.

Класифікація організаційно-правових форм господарювання. Затверджена наказом Дер-

вного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 97

18 травня 2004 р.

Постанова ПВС № 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законодав-■ тни про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 17-20).

Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності

1. Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога
припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти уго­
ду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може за­
подіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто
займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над
потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього
майна за відсутності ознак вимагання,-

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб,
або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або по­
єднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з по­
шкодженням чи знищенням майна,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

( іиаття 206

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основним безпосереднім об'єктомцього злочину є встановлений порядок здійс­
нення господарської діяльності у частині забезпечення свободи підприємницької діяль­
ності. Додатковим обов'язковим об'єктом є психічна недоторканність особи. Додатко­
вим факультативним об'єктом у випадках вчинення кваліфікованих видів даного зло­
чину можуть виступати здоров'я особи чи відносини власності.

2. З об'єктивної сторонизлочин характеризується пред'явленням протиправної
вимоги, поєднаної з погрозою застосування насильства щодо потерпілого або близьких
йому осіб, пошкодження чи знищення їх майна. Вимога може полягати у категорично
висловленій пропозиції: 1) припинити займатися господарською діяльністю; 2) обме­
жити таку діяльність; 3) укласти угоду; 4) не виконувати укладену угоду.

Господарською діяльністю є будь-яка діяльність, у т.ч. підприємницька, діяльність юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'я­зана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконан­ням робіт. Господарська діяльність може здійснюватись з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність).

Стаття 206 охороняє лише господарську діяльність, яка має законний характер. Тому висунення вимог про припинення діяльності, якою потерпілий відповідно до закону не може і не повинен займатись (наприклад, про припинення діяльності, яка може здійс­нюватись лише за наявності ліцензії, за відсутності її у потерпілої особи) не утворює складу даного злочину.

Вимога припинити господарську діяльність може, зокрема, полягати у пропозиції: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця. Цим понят­тям охоплюється також вимога перестати здійснювати господарську діяльність. Форма ви­моги, а також час припинення такої діяльності не мають значення для кваліфікації діяння.

Вимога обмежити господарську діяльність може, зокрема, полягати у пропозиції: зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити зайняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обме­жити ділові зв'язки з певними партнерами.

Вимога укласти угоду(цивільно-правовий договір, трудовий договір чи будь-яку іншу угоду), виконання якої може призвести до матеріальної шкоди або обмежити за­конні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, може, зокрема, стосуватися угоди: яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди або до втрати ними можливих доходів; про повну чичасткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною осо­бою (наприклад, угода про продаж, іншу оплатну уступку акцій акціонерного товарист­ва, частки в статутному фонді іншого господарського товариства); про продаж чи іншу оплатну передачу засобів виробництва, приміщень чи іншого майна, необхідного для ведення підприємницької діяльності; про відмову потерпілого чи відповідної юридич­ної особи від ведення певних видів діяльності, від діяльності у певних пунктах чи реї і онах, обмеження обсягів такої діяльності; про продаж потерпілим чи організацією, яку він представляє, своєї продукції лише певним особам; про прийняття небажаної потер пілому особи на роботу на відповідному підприємстві.

Вимога не виконувати укладеної угоди має місце у разі, коли винний пропонує по-іерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може призвести до матері-і її.ної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка і.іймається господарською діяльністю.

Про поняття погрози насильством і погрози пошкодження чи знищення майна лив. коментар до ст. 189, а про поняття близьких осіб - коментар до ст. 126.

Дія ст. 206 поширюється не лише на випадки, коли від потерпілого вимагають дій па шкоду його особистим інтересам, а й на ті ситуації, коли від потерпілого (наприклад, шректора, голови правління відповідної фірми, який не є її власником) вимагають вчи­нення дій, які зашкодять інтересам певної юридичної особи.

За ст. 206 мають кваліфікуватися і ті випадки, коли винний висуває відповідні ви­моги, поєднані із зазначеними вище погрозами щодо особи, яка неспроможна виконати ці вимоги, помилково вважаючи, що вона наділена більшими повноваженнями або має більший,ніж це є насправді, вплив на власників чи керівників юридичної особи -суб'єкта господарської діяльності.

У випадках, коли протиправні вимоги до потерпілого полягали у передачі іншим особам чужого майна, права на таке майно чи вчиненні будь-яких інших дій майново-іо характеру, вчинене слід кваліфікувати за ст. 189. Примушування потерпілого до ни конання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань за відсутності ознак вима-і шия і заподіяння матеріальної шкоди чи обмеження законних прав та інтересів того, КТОзаймається господарською діяльністю, за наявності підстав слід кваліфікувати іаст.355.

Якщо суть вимоги, висунутої потерпілому, полягала у вчиненні ним або юридич­ною особою, яку він представляє, дій, які ведуть до обмеження господарської діяльнос-і і і при цьому відповідно до закону єзабороненими антиконкурентними узгодженими ними, вчинене слід кваліфікувати як сукупність злочинів за ст. 206 та відповідною час-інпою ст. 228.

Злочин є закінченим з моменту висунення будь-якої з указаних у ч. 1 ст. 206 вимог, поєднаної з відповідною погрозою, і доведення їх до потерпілого.

3. Суб'єктзлочину загальний.

4. Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом. Психічне став-
іеннядо заподіяння великої матеріальної шкоди чи інших тяжких наслідків (ч. З

206) може характеризуватися умислом або необережністю.

5. Кваліфікуючими ознакамизлочину (ч. 2 ст. 206) є вчинення його: 1) повторно;
.') ta попередньою змовою групою осіб; 3) із погрозою вбивством чи заподіянням тяж-
КМХтілесних ушкоджень; 4) у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя
і а здоров'я; 5) у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна, а особливо кваліфі-
■ мочими(ч. З ст. 206) - вчинення його: 1) організованою групою; 2) службовою осо­
боюз використанням свого становища; 3) у поєднанні з насильством, небезпечним для

і ппя чи здоров'я, чи заподіяння ним 4) великої матеріальної шкоди або 5) спричинен­ня інших тяжких наслідків.

1 Іро поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття групи осібза

попередньою змовою та організованої групи- ст. 28 і коментар до неї, про поняття

Погрози вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень— коментар до

пей 129 і 189, про поняття пошкодження і знищення майна — коментар до ст. 194,

про поняття насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я— коментар до

І 86, а насильства, небезпечного для життя чи здоров'я - до ст. 187, про поняття

. цжбовоїособи - ст. 364 і Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

Поняття великої матеріальної шкоди визначене у примітці до ст. 206. Під іншими

тяжкими наслідками у цій статті слід розуміти, зокрема, смерть або самогубство по-

рпілогочи близької йому особи, заподіяння смерті, тяжких тілесних ушкоджень чи

пікої матеріальної шкоди сторонній особі, припинення роботи підприємства, устано-ІИ чиорганізації, вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

( шиття 207

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності не охоплюється складом даного злочину і потребує додаткової кваліфікації за ст 115 Так само і вчинення злочину, передбаченого ч. З ст. 206, службовою особою з викорис­танням свого становища у разі наявності ознак перевищення влади або службових пов­новажень потребує додаткової кваліфікації за ст. 365.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 о
(ст. 1). ' '

Постанова ПВС від 25 квітня 2003 р. № 3 «Про практику застосування судами законодав­ства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (п. 2).

Постанова ПВС від 25 грудня 1992 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (п. 17).

Стаття 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

1. Умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій
незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяль­
ність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені
законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів
(робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї вируч­
ки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів
або інших матеріальних цінностей,-

карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а
також умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів
або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або умисне
приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших мате­
ріальних цінностей у великих розмірах -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбав­ленням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
вчинені в особливо великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Примітки: 1. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей ви­знаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші мате­ріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національ­ної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

2. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших ма­теріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші мате­ріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний міні­мум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом націо­нальної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

1. Основним безпосереднім об'єктомзлочину є встановлений порядок здійснення
ииіпішньоекономічної діяльності в частині проведення міжнародних валютних розра-

\ пків, покликаний забезпечувати надходження валютних коштів і формування валют­них резервів держави. Додатковим об'єктом виступає закріплений законодавством по-рядокформування доходної частини бюджету за рахунок збирання податків, зборів, піших обов'язкових платежів.

Чинне законодавство встановлює, що валютна виручка суб'єктів господарської діяль-Ностіпідлягає обов'язковому і повному зарахуванню на спеціальні рахунки, що відкри-н,іються і ведуться для клієнтів у комерційних банках України, що мають ліцензію НБ, і и п,ки на ті рахунки, які зазначені в контрактах з іноземними партнерами. Відповідно |0 ГК законом може бути запроваджено режим обов'язкового розподілу виручки від юинішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб'єктами ЗЕД та уповнова-і енимидержавними валютними фондами, а також порядок і розміри відрахувань іно-іемноївалюти. На момент підготовки цього коментарю зазначений режим законом не і.шроваджений, а нормативні акти НБ, які регулювали обов'язковий продаж надхо-нь в іноземній валюті на користь резидентів, скасовані.

2. Предметомзлочину є: 1) виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт то-
и.ірів (робіт, послуг); 2) товари та інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки.

До іноземної валютиналежать іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казна-Чейськихбілетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на Гвриторіївідповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилуча-Ютьсяз нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кош-і м у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) "інницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредит-мо-фінансових установ за межами України. Під іноземною валютою розуміється як власнеіноземна валюта у готівковій чи безготівковій формі, так ібанківські метали, и іатіжнідокументи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських Металах.Для кваліфікації за ст. 207 не має значення те, до якої саме групи Класифіка-рораіноземних валют, затвердженого НБ, належить валюта, в якій отримана виручка за і-ксмортовані товари (роботи, послуги).