Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. (статті 1, 2, 9, 10, 12, 20, 23, 29, 30, U. 37,46). 14 часть

Придбання підакцизних товарів означає, що особа у будь-який спосіб (купівля, об­мін, прийняття в рахунок сплати боргу або оплати за надані послуги чи виконану робо-is тощо) дістає фактичну можливість володіти, користуватись і розпоряджатись відпо­віднимипредметами.

Під зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з перебуванням пі іакцизних товарів у володінні винного (при собі, у будь-якому приміщенні, транспорт­ному засобі, спеціальній схованці тощо). Зберігання - триваючий злочин, який має ви­питатись закінченим з моменту, коли особа за власною ініціативою (знищила, викину-іа або збула товар) або всупереч своїй волі (наприклад, підакцизні товари вилучені працівниками міліції) фактично припинила володіти відповідними предметами.

ібут означає будь-які оплатні чи безоплатні форми передачі підакцизних товарів, мпаслідок чого вони переходять у володіння і розпорядження іншої особи (наприклад, і ірування, обмін, передача в рахунок погашення боргу, відшкодування завданих збит-і пі або як оплата виконаної роботи чи наданих послуг). Поняттям збуту охоплюється

і івля підакцизними товарами, тобто реалізація вказаних предметів за винагороду, ч. грошову, за договорами купівлі-продажу, поставки, іншими цивільно-правовими ічі опорами.

Під час збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв і тютюнових виробів

кутьвикористовуватись незаконно виготовлені, незаконно отримані або підроблені

ркиакцизного збору, у зв'язку з чим дії винних потребують додаткової кваліфікації

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

('таття 204

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

за ст. 216. Збут товарів, виготовлених із недоброякісної сировини, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, тягне кримінальну відповідальність за ч. З ст. 204.

Транспортування — це переміщення підакцизних товарів транспортом (наземним, водним, повітряним) з одного місця в інше в межах України. Незаконне переміщення зазначених товарів через митний кордон України за наявності до цього підстав може розглядатись як контрабанда (ст. 201). У разі транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів територією України з метою переміщення через митний кордон дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 1 ст. 204 та статтями 14 (15) і 201. Поняттям транспортування охоплюється також пересилання, тобто переміщення відповідних предметів у просторі шляхом відправлення їх поштою, багажем, посиль­ним або іншим способом.

Придбання, зберігання, збут чи транспортування утворюють склад цього злочину за умови, що вони вчинюються незаконно, тобто з порушенням вимог законодавства, що регулює питання обігу підакцизних товарів. Наприклад, законодавство забороняє роз­дрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифі­кованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, а також продаж алкогольних напоїв або тютюнових виробів з рук та у не визначених для цього місцях торгівлі, у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров'я, у місцях проведення спортивних змагань, в інших місцях, визначе­них місцевими органами влади, з торгових автоматів тощо. Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Незаконними потрібно також вважати дії, вчинювані щодо алкогольних напоїв і тютюнових виробів особами, які взагалі не мають ліцензій на оптову або роздрібну тор­гівлю ними. Склад злочину, описаний у ч. 1 ст. 204, потрібно вбачати і в разі зберігання таких підакцизних товарів як спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби у місцях, які не внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

За своєю конструкцією склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, які альтернатив­но становлять його об'єктивну сторону.

Частина 1 ст. 204 не закріплює мінімальну вартість та/або кількість незаконно виготовлених підакцизних товарів, дії з якими тягнуть кримінальну відповідальність. З урахуванням обставин справи (незначний обсяг придбаної або збутої алкогольної продукції, відсутність використання чужого товарного знака, скрутне матеріальне становище винного тощо) дії із вказаними предметами можуть розглядатись як мало­значне діяння (ч. 2 ст. 11).

Дії особи, яка спочатку незаконно виготовила підакцизні товари за умов, вказаних у ч. 2 ст. 204, а потім з метою збуту зберігає чи транспортує їх або здійснює збут неза­конно виготовлених предметів, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, перед­бачених ч. 1 і ч. 2 ст. 204.

Виготовлення підакцизних товарів - це діяльність, яка пов'язана з випуском гото­вих для споживання або використання товарів і яка включає всі стадії технологічного процесу. Характер і механізм злочинних дій, спрямованих на отримання готової до від­чуження підакцизної продукції, визначається її видом. Так, виготовлення фальсифіко­ваних алкогольних напоїв може здійснюватись шляхом розведення харчових або техніч­них спиртів водою та добавлення різних компонентів для поліпшення смакових власти­востей продукту.

З огляду на те, що поняттям виготовлення у ч. 2 ст. 204 охоплюється саме техноло­гічний процес створення товарів, на кваліфікацію за цією нормою не впливає кількість фактично виробленої продукції, а також те, чи розпочала винна особа її збут. Разом з тим якщо процес незаконного виготовлення є безрезультатним в тому плані, що готові

підакцизні товари поки що не отримані, дії винного за спрямованістю умислу мають кваліфікуватись як замах з посиланням на відповідну частину ст. 15. Дії особи, спрямо-іаніна відкриття підпільного цеху для незаконного виготовлення підакцизних товарів, І також вчинення з цією ж метою підшукування або пристосування обладнання, що забезпечує масове виробництво товарів, повинні кваліфікуватись з посиланням на СТ. 14 як готування до вчинення передбаченого ч. 2 ст. 204 злочину у формі незаконно­го виготовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів або з викорис­танням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів.

Виготовлення підакцизних товарів має кваліфікуватись за ч. 2 ст. 204 лише за умо-ІИ його незаконності (передусім це виготовлення без державної реєстрації особи як суб'єкта підприємництва, без ліцензії або з порушенням умов ліцензування).

Незаконність виготовлення алкогольних напоїв і тютюнових виробів буде і в разі їх фальсифікації, коли виготовлення цих предметів здійснюється з порушенням техноло-і ії, з неправомірним використанням знака для товарів чи послуг, копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення або шляхом прямого відтворення товару іншого підприємця з самовільним використанням його імені. Наприклад, фальсифікацією вин пишається, зокрема: 1) нерегламентоване застосування цукру або продуктів, що міс-іять цукор, у т. ч. виноградного походження, для штучного підвищення вмісту спирту у Винах,підміна сортів винограду або зменшення терміну витримки при виготовленні вин марочних і коньяків України; 2) додавання води, плодово-ягідних матеріалів, витя­жок і відварів з плодів і ягід; 3) підробка дешевих вин, вермутів, коньяків України та бренді під кращі вітчизняні або іноземні марки шляхом штучного збільшення екстрак-гивності,імітації кольору, аромату і смаку, а також додавання харчових або штучних речовин і есенцій; 4) додавання замінників цукру (сахарину, аспартаму та інших подіб­них штучних речовин); 5) підробка вина за походженням, місцем виробництва, сорто-иим складом шляхом додавання виноматеріалів з гібридів прямих виробників, які не входять до затвердженого асортименту; 6) етикетування, що не відповідає вимогам кіконодавства, використання інших видів дезінформації покупця при зовнішньому оформленні вин, вермутів, коньяків України і бренді. У випадках фальсифікації підак­цизних товарів дії винного за наявності до цього підстав потрібно кваліфікувати за су­купністю злочинів, передбачених ст. 204 і ст. 229.

Якщо підакцизні товари виготовляються з дотриманням умов ліцензування зареєст­рованим суб'єктом господарської діяльності, однак при цьому у той чи інший спосіб іанижуєтьсяоб'єкт оподаткування (наприклад, шляхом невідображення у звітній доку­ментації частини готової продукції), вчинене потрібно кваліфікувати не за ч. 2 ст. 204, а Ш нідповідною частиною ст. 212.

Вирішуючи питання про законність або незаконність виготовлення тих чи інших під­акцизних товарів, слід враховувати, що стосовно окремих видів таких товарів державою ін іановлено спеціальний режим правового регулювання. Так, незаконно виготовленими мають визнаватись підакцизні нафтопродукти, виготовлені не на підприємствах, що вхо-іч і ь до визначеного KM переліку підприємств, які мають всі стадії технологічного про­носу з виготовлення нафтопродуктів. А спирт етиловий має вважатись виготовленим не-иконно, якщо він вироблений на підприємстві недержавної форми власності, або фізич­ною особою незалежно від реєстрації її як підприємця, або державним підприємством без ні і повідної ліцензії.

У тому разі, коли незаконне виготовлення підакцизних товарів вчинене не тим, \ іо раніше був засуджений за ст. 204, або не поєднується з використанням у техноло-мчіїому процесі недоброякісної сировини (матеріалів), скоєне підпадає під дію ко-

птованої статті КК за умови, що товари виготовлялись шляхом відкриття підпіль­них цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких ГОВарів. У даному разі спосіб вчинення протиправних дій набуває кваліфікуючого іначення.

Характеристики підпільного цеху в плані відповідальності за ч. 2 ст. 204 не

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

і шиття 204

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

обов'язково мають відповідати ознакам цеху як організаційно та (або) технологічно відокремленого структурного підрозділу легально діючого підприємства. У даному разі акцент не варто робити на масовому виготовленні підакцизних товарів за допомогою обладнання і технологій, що використовуються для легального промислового виробни­цтва таких товарів. Підпільний цех - це певне місце, пристосоване та (або) обладнане для незаконного (нелегального, конспіративного) виготовлення підакцизних товарів -окрема будівля, споруда різного призначення, приміщення або його частина, а також певне місце природного чи техногенного походження (галявина у лісі, непрацююча шахта, кар'єр тощо). Розмір приміщення (будівлі, споруди), яке створюється (присто­совується) для незаконного виготовлення підакцизних товарів, його місцезнаходження та інші характеристики на кваліфікацію за ч. 2 ст. 204 не впливають.

Обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів,- це відпо­відні технічні пристосування (виготовлені кустарним чи промисловим способом апара­ти, пристрої, прилади, агрегати, спиртосховища тощо), які використовуються на різних етапах технологічного процесу і забезпечують промислове виготовлення відповідної продукції у великих розмірах, товарних партіях. Йдеться про обладнання, таке ж або подібне тому, що використовується легально діючими у відповідній галузі промисловості суб'єктами господарювання при здійсненні господарської діяльності із виробництва підакцизних товарів. Питання про те, чи є виробництво підакцизних товарів масовим (оціночне поняття), вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням виду виготовленої продукції, її кількості і вартості, розміру отриманого або очікуваного до­ходу, кількості працюючих тощо.

У разі незаконного виготовлення підакцизних товарів особою, яка раніше була за­суджена за цією статтею, спосіб їх виготовлення (домашні умови, кустарне вироб­ництво, відкриття підпільного цеху тощо) на кваліфікацію за ч. 2 ст. 204 не впливає і може бути врахований при призначенні покарання. Якщо ж така особа незаконно виго­товляє підакцизні товари шляхом відкриття підпільного цеху та (або) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво продукції, вчинене кваліфікується за ч. 2 ст. 204 із зазначенням у процесуальних документах всіх фактично вчинених вин­ним дій, які перераховані у цій нормі і які мають бути включені в обсяг обвинувачення. Взагалі під незаконним виготовленням підакцизних товарів «особою, яка раніше була засуджена за цією статтею» слід розуміти незаконне виготовлення, вчинене особою, щодо якої постановлено обвинувальний вирок суду за будь-якою частиною ст. 204, на­віть якщо цей вирок ще не набрав законної сили.

Якщо в незаконному виготовленні підакцизних товарів відсутні ознаки, вказані у ч. 2 або ч. З ст. 204, дії винного за наявності підстав можуть кваліфікуватися за ч. 1 ст. 202 або за ст. 203. У разі, коли у вчиненому немає ознак того чи іншого складу зло­чину, особа, яка займається незаконним виготовленням підакцизної продукції, повинна притягуватись до адміністративної відповідальності (наприклад, за ст. 164 або ст. 177-2 КАП). Відмежовуючи передбачений ст. 177-2 КАП проступок від злочину, передбаче­ного ст. 204, слід виходити з правила, визначеного ч. 2 ст. 9 КАП.

Недоброякісними в плані відповідальності за ч. З ст. 204 визнаються сировина і матеріали, які не відповідають встановленим стандартам, нормам, правилам і техніч­ним умовам (див. коментар до ст. 227). Сировина - це предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці. Наприклад, для виготовлення фаль­сифікованої лікеро-горілчаної продукції можуть використовуватись вода із систем опа­лення будинків, інші компоненти (зокрема, відходи гідролізного та целюлозно-паперового виробництва), небезпечні для життя і здоров'я людини.

Створення загрози для життя та здоров'я людей означає, що внаслідок викорис­тання в процесі виготовлення підакцизних товарів недоброякісної сировини чи матеріалів виникає загроза серйозного розладу здоров'я або смерті хоча б однієї людини у разі спо­живання або іншого використання вказаної продукції. Дана загроза має бути реальною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам (наприклад.

правоохоронцям вдалося попередити спробу реалізації споживачам партії недоброякісної продукції) або в силу інших обставин, які не залежать від волі винної особи.

Поняття отруєння людей означає заподіяння двом або більше особам тілесних ушкоджень будь-якої тяжкості (у т.ч. легких) внаслідок вживання підакцизних товарів, ні 11 отовлених з недоброякісної сировини (матеріалів). Іншими тяжкими наслідками . ид визнавати, зокрема, смерть людини, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній ібокільком особам, масове захворювання людей, заподіяння майнової шкоди у вели-КИХабо особливо великих розмірах (наприклад, внаслідок знищення автомобіля чи за-і послі великої кількості тварин), отруєння флори, фауни, повітря, грунту.

Частиною 3 ст. 204 не охоплюється незаконне виготовлення підакцизних товарів, які становлять загрозу для життя і здоров'я людей, якщо в процесі їх виготовлення ви­користовуються доброякісні, проте неналежні (з точки зору технології) матеріали і си­ровина. Виготовлення із доброякісної сировини (матеріалів) недоброякісних (фальси­фікованих) підакцизних товарів та їх реалізація, в тому числі випуск на товарний ри­нок, має кваліфікуватись за ст. 227 за умови, якщо їх реалізація вчинена у великих розмірах. Якщо ж вживання таких товарів (продукції) спричинило шкоду здоров'ю споживачів або їх смерть, дії винних повинні додатково кваліфікуватись як умисний чи необережний злочин проти життя чи здоров'я людини.

Продаж фальсифікованих підакцизних товарів може розглядатись як інший обман покупців. Кваліфікація збуту вказаних товарів за сукупністю злочинів, передбачених і гаттями204, 225, буде правильною лише за наявності у вчиненому всіх ознак складу почину «обман покупців та замовників», зокрема у разі спричинення громадянинові ма геріальної шкоди у значних розмірах та введення покупця в оману щодо властивостей придбаного ним товару. Розглядуваний злочин може утворювати сукупність і з іншими кримінально караними діяннями, передбаченими, зокрема, статтями 205, 209, 358 (366).

4. Суб'єкт злочину загальний. Протиправні дії з підакцизними товарами, вчинені
і іужбовою особою з використанням службового становища, необхідно кваліфікувати
II сукупністю злочинів, передбачених статтями 204 і 364 (наприклад, службова особа
Органу,якому було ввірено конфісковані незаконно виготовлені підакцизні товари, по­
рушує встановлений порядок поводження з такими предметами). Дії тих осіб, які нада­
ні 11> сировину і матеріали, транспортні засоби чи приміщення для виготовлення, збері-
Пнняабо транспортування підакцизних товарів, потрібно розглядати як пособництво
Шочинуі кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 і відповідною частиною ст. 204.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, є

Мстазбуту. Встановлюючи її, потрібно враховувати, зокрема, кількість підакцизних юварів, їх упаковку, характер, домовленість з особою, яка придбаває ці предмети, мас­ні і аб та інтенсивність протиправних дій. Придбання, зберігання або транспортування пічаконно виготовлених підакцизних товарів не з метою збуту, а для власного спожи­вання чи використання розглядуваного складу злочину не утворює. За наявності до цьогопідстав зазначені дії можуть кваліфікуватись за ст. 198.

Суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди життю або здоров'ю ' поживачів недоброякісних підакцизних товарів, виготовлених із недоброякісної сиро-ІИНИ,за умови психічного ставлення до цих наслідків у формі необережності охоплю-Ютьсяч. З ст. 204 і не потребують додаткової кваліфікації за статтями 119, 128. У разі in іановлення умислу на заподіяння шкоди життю або здоров'ю людей, дії того, хто

ваєвідповідні підакцизні товари, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, перед-

іених ч. З ст. 204 і відповідною статтею розділу II Особливої частини КК (зокрема,

птями 115 або 121).

ічкон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 вересня 1995 р. іакон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньяч-.чі і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

( татіті 205

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Закон України «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби» від б лютого 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» від 7 травня 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» від 24 травня 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11 липня 1996 р.

Закон України «Про перевезення особливо небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р.

Закон України «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 р.

Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виро­бів і 'їх шкідливого впливу на здоров 'я населення» від 22 вересня 2005 р.

Закон України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здо­ров'я із боротьби проти тютюну» від 15 березня 2006 р.

Декрет KM «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 р.

Постанова ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» від 12 вересня 1996 р.

Указ Президента України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармоні­зовану систему опису та кодування товарів» № 466/2002 від 17 травня 2002 р.

Рішення КСУ у справі про запровадження державної монополії у сфері контролю за вироб­ництвом окремих видів продукції № 8-рп/2004 від 31 березня 2004 р.

Порядок здійснення контролю за обігом спирту. Затверджений постановою KM No 1226 від 29 серпня 2002 p.

Постанова KM «Про затвердження Програми розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та ви­норобної галузей на 2003-2007роки» № 451 від 1 квітня 2003 р.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання. Затверджений наказом ДПА № 251 від 28 травня 2002 р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового. Затверджені наказом Держпідпри-ємництва і ДПА № 93/395 від 27 серпня 2002 р.

Постанова ПВС № 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законодав­ства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 11-16).

Стаття 205. Фіктивне підприємництво

1. Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів
підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної
діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона,-

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матері­
альну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним осо­
бам або громадянам,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Примітка. Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основний безпосередній об'єктзлочину - встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути встановле­ний порядок оподаткування й отримання кредитних ресурсів, добросовісна конкурен­ція, право власності.

2. Об'єктивна стороназлочину виражається в одній із двох дій:

1) створення юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми - суб'єкта
підприємницької діяльності;

2) придбання такої юридичної особи.

Стаття 205 встановлює відповідальність за дії,які з зовнішнього боку єцілком іегальними.При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом під­приємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою під­приємницькою діяльністю, а зовсім інше - прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Ключовою чарактеристикою розглядуваного злочину треба визнати підпорядкованість офіційно иідображеної в установчих документах і, можливо, фактично здійснюваної підприєм­ницької діяльності конкретним незаконним цілям. Особи, які скоюють фіктивне під­приємництво, можуть: 1) повністю відмовлятись від здійснення тієї офіційної діяльності, котра фіксується в установчих документах юридичної особи (наприклад, замість надання масажних послуг особи фактично утримують місце розпусти); 2) вести її у мінімальному Обсязі,що дозволяє вважати комерційну структуру такою, що насправді функціонує, тобто імітувати підприємницьку діяльність; 3) вести більш-менш повноцінну підприємницьку діяльністьз отриманням прибутку для того, щоб приховати паралельно здійснювану незаконнудіяльність (скажімо, контрабанда здійснюється під прикриттям створеного з цієюметою підприємства, яке офіційно займається зовнішньою торгівлею).

Під створенням суб'єкта підприємницької діяльності у ст. 205 слід розуміти іічинення дій, результатом яких має стати юридичне заснування нової, раніше не іс­нуючої організації, яка переслідує мету одержання прибутку. До таких дій належать, юкрема, розробка і прийняття установчих документів, проведення підписки на акції G і норюваного акціонерного товариства, подання установчих та інших необхідних до­кументів державному реєстратору, власне державна реєстрація комерційної юридич­ної особи. Визначаючи момент закінчення злочину, слід виходити з того, що юридич­на особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (про поняття державної реєстраціїдив. коментар до ст. 202). Підставою для взяття юридичної особи на облік І органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фон-пв соціального страхування є надходження до цих органів повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та відомостей з відповідної реєстраційної картки. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта гос­подарювання та копія документа, що підтверджує взяття на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків в установах банків. Отже, такі ції,як постановка на облік у податкових та інших фіскальних органах, відкриття бан-і івськихрахунків і отримання дозволу на виготовлення штампів і печаток, хоч і не­обхіднідля повноцінного функціонування комерційної юридичної особи, знаходяться позамежами кримінально-правового поняття «створення юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності».

До юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльностіналежать, зокрема, Підприємства,які створюються для здійснення підприємництва (про поняття підприєм­ництва див. коментар до ст. 202), та об'єднання таких підприємств (асоціації, корпора­ції, консорціуми тощо), господарські товариства (акціонерні, з обмеженою та додатко­вою відповідальністю, повні, командитні), виробничі кооперативи, селянські (фермер-I і.кі) господарства.

Утворення фіктивних некомерційних юридичних осіб, що має на меті прикриття Шочинноїдіяльності, за наявності для цього підстав повинно розглядатись як готуван-ни до відповідного злочину (наприклад, до шахрайства при обтяжуючих обставинах, контрабанди).

Якщо особа фактично створила організацію, яка без державної реєстрації займається шіробництвом продукції, наданням послуг або виконанням робіт, її дії повинні за наяв­ної-1 і для цього підстав кваліфікуватися заст. 202.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Придбання суб'єкта підприємницької діяльності означає набуття права власності на майно юридичної особи як у цілому, так і в тій частині, яка дозволяє фактично керу­вати діяльністю даного підприємства, впливати на прийняття рішень його керівних ор­ганів (купівля контрольного пакета акцій акціонерного товариства, придбання майна підприємства, яке приватизується, передача власником права власності на майно при­ватного підприємства іншій особі, зміна складу учасників суб'єкта підприємництва, заснованого на колективній формі власності).