Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. (статті 1, 2, 9, 10, 12, 20, 23, 29, 30, U. 37,46). 19 часть

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209-1, є особа, якій інформація, що нада­ється Уповноваженому органу, стала відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю. До останніх передусім належать працівники суб'єктів первинного фінансо­вого моніторингу, яким певні відомості стають відомі, зважаючи на виконувані по службі чи роботі обов'язки. При цьому не має значення та обставина, чи мають такі праців­ники офіційний доступ до документів, які уособлюють інформацію, що надається Уповноваженому органу. За ч. 2 ст. 209-1 можуть кваліфікуватись діяння працівників Уповноваженого органу, співробітників правоохоронних органів, які в установленому порядку отримали відповідну інформацію від Уповноваженого органу, а також пра­цівників суб'єктів державного фінансового моніторингу - НБ, ДКЦПФР, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Якщо службова особа за матеріальну винагороду незаконно розголосила інформацію, яка надається Уповноваженому органу, їй додатково повинна інкримінуватись ст. 368.

4. Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом.

Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України. Затверджене Ука­зом Президента України № 1527/2004 від 24 грудня 2004р.

Порядок реєстрації фінансових операцій суб 'ектами первинного фінансового моніторингу. Затверджений постановою KM № 644 від 26 квітня 2003 р.

Порядок взяття на облік Державним департаментом фінансового моніторингу фінансових операцій, що підлягають обоє 'язковому фінансовому моніторингу. Затверджений постановок: КМ№ 646 від 26 квітня 2003 р.

Порядок проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб'єктами господарювання, що провадять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших гральних за­кладів, і ломбардами. Затверджений постановою КМ№ 1800 від 20 листопада 2003 р.

Методичні рекомендації з питань розроблення банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом. Схвалено постановою Правління НБ№ 164 від ЗО квітня 2002 р.

Вимоги до організації фінансового моніторингу суб 'єктами первинного фінансового моні­торингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержанил злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму. Затверджені наказом Державного депорта менту фінансового моніторингу МФ № 40 від 24 квітня 2003 р.

Положення про здійснення банками фінансового моніторингу. Затверджене постановою Правління НБ № 189 від 14 травня 2003 р.

Вимоги до кваліфікації працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідаль ного за проведення фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню алегальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму. Затверджені наказом Державного департаменту фінансового моніторингу МФ № 46 від 12 травня 2003 р.

Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами. Затвердже­не розпорядженням Державної комісії з регулювання фінансових послуг України № 25 від 5 серп-

М 2003 р.

Порядок проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) одів, одержаних злочинним шляхом. Затверджений розпорядженням Державної комісії з | н. уповання фінансових послуг України № 26 від 5 серпня 2003 р.

Положення про здійснення фінансового моніторингу інститутами спільного інвестування, фондовими біржами та іншими професійними учасниками ринку цінних паперів. Затверджене рішенням ДКЦПФР № 359 від 13 серпня 2003 р.

Правила розгляду справ про порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалі-шції (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та застосування санкцій. Затвер­джені рішенням ДКЦПФР № 361 від 13 серпня 2003 р.

Порядок надання Держфінмоніторингом Генеральній прокуратурі України узагальнених Матеріалівщодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) • >і і кодів або фінансуванням тероризму, та отримання інформації про хід їх опрацювання. За­тверджений наказом Державного департаменту фінансового моніторингу і Генеральної проку-ратури України № 98/40 від 20 серпня 2003 р.

Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та Іноземних валютах. Затверджена постановою Правління НБ № 492 від 12 листопада 2003 р. (розділ 2).

Інструкція щодо заповнення форм обліку та подання інформації, пов 'язаної із здійсненням і/ііішнсового моніторингу. Затверджена наказом Державного комітету фінансового моніто-інін.у України №161 від 17 серпня 2005 р.

Положення про здійснення фінансового моніторингу учасниками ринку цінних паперів. За-пшерджене рішенням ДКЦПФР № 538 від 4 жовтня 2005 р.

Типове положення про функціональну підсистему Єдиної державної інформаційної системи і сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму. Затверджена наказом Державного комітету фінансового моніто­рингу України № 56 від 24 березня 2006 р.

Порядок прийняття Державним комітетом фінансового моніторингу України рішення про Подальшезупинення проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем in нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичноїдіяльно-■ ті. Затверджений наказом Державного комітету фінансового моніторингу України № 74 від 19 квітня 2006 р.

Порядок зупинення фінансових операцій на ринку цінних паперів суб 'єктами первинного фі­нансового моніторингу. Затверджений рішенням ДКЦПФР № 288 від 12 травня 2006 р.

Орієнтовний перелік критеріїв віднесення фінансових операцій до таких, які можуть підля-

■'іі внутрішньому фінансовому моніторингу. Затверджений наказом Державного комітету фінансового моніторингу України № 145 від 31 липня 2006р.

Стаття 210. Порушення законодавства про бюджетну систему України

1. Використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільо­вому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видат­ків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах,-

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І //

і пишніш 210

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

2. Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо вели­ких розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб,-

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбан ленням волі на строк від двох до восьми років, з позбавленням права обі ймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітки: 1. До бюджетних коштів належать кошти, що включаються у бю­джети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування.

2. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього
Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковува­
ний мінімум доходів громадян.

3. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210,
211 цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує не
оподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок
виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання бюджетних ресур
сів, покликаних з фінансового боку забезпечувати виконання державними органами,
органами місцевого самоврядування та бюджетними установами покладених на них
завдань і функцій. Додатковим об'єктом злочину виступають конституційні права і за
конні інтереси громадян, порядок здійснення службовими особами покладених на hhn
службових повноважень.

Основним нормативним актом, який визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин, є БК. Бюджетна система України побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устрою, урегу льована правовими нормами. Доходи бюджетів відповідного рівня формуються за ра-хунок надходжень від сплати фізичними і юридичними особами податків, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачено закони давством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Розмежування загально державних обов'язкових платежів між бюджетами різних рівнів здійснюється у вигляді процентних відрахувань, дотацій і субвенцій у порядку, встановленому бюджетним законодавством і законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Кожна бюджетна установа складає кошториси, невід'ємними частинами якого і план асигнувань загального фонду бюджету, план надання кредитів із такого фонду і план спеціального фонду. Форма кошторису затверджується МФ.

2. Предметом злочину є бюджетні кошти. Це кошти, що включаються у бюджет
всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Бюджетну систему України як план
формування і використання фінансових ресурсів утворюють сукупність державного
бюджету і місцевих бюджетів (бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні,
бюджети районів у містах, бюджети місцевого самоврядування - територіальних гро
мад сіл, селищ, міст та їх об'єднань).

Предметом злочину виступають бюджетні кошти лише у великих або особливо ве ликих розмірах (див. примітку до ст. 210).

Якщо використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню вчинено не у великому або особливо великому розмірі, винний згідно зі ст. 164-12 КАП має притягуватись до адміністративної відповідальності. Таким самим чином має вирішуватись питання щодо використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені норми видатків, оскільки зазначене діяння є підстави розгля­дати як передбачене ст. 164-12 КАП недотримання порядку проведення операцій і бюджетними коштами.

У випадках, коли бюджетні кошти були предметом декількох різних за своїм зміс том порушень законодавства про бюджетну систему, а великий розмір таких коштів

і ірюється лише як результат підсумовування відповідних показників цих порушень, |мииіядати останні як одне порушення законодавства про бюджетну систему можна її п.ки за наявності ознак продовжуваного злочину (див. коментар до ст. 32). Якщо умиселна вчинення того чи іншого порушення законодавства про бюджетну систему разу виникає у винної особи заново, підстав для підсумовування показників неза-КОННОвикористаних бюджетних коштів не вбачається і особа має притягуватись до і імшістративної відповідальності.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи: 1) плата за по­їм и, що надаються бюджетними установами (плата за послуги бюджетних установ і по з їх функціональними повноваженнями; надходження бюджетних установ від иодарської та (або) виробничої діяльності; плата за оренду майна бюджетних шов; надходження бюджетних установ від реалізації майна); 2) інші джерела влас­нії ч надходжень бюджетних установ (благодійні внески, гранти, дарунки; кошти, які іжетні установи отримують для виконання окремих доручень від підприємств, ор-ПНІзацій, фізичних осіб тощо). Власні надходження використовуються бюджетними піовами відповідно до закону про державний бюджет або рішення про місцевий іжет за конкретними напрямами. З урахуванням того, що згідно з БК власні над-^ення бюджетних установ включені до відповідних бюджетів, плануються і за-і ін-рджуються у їх складі, потрібно зробити висновок, що такі грошові кошти мають ■ммнаватись бюджетними - предметом розглядуваного злочину. У зв'язку з цим, як­им службова особа здійснює нецільове використання власних надходжень бюджетної і нови у великих або особливо великих розмірах, вона повинна притягуватись до || шовідальності за ст. 210.

І Іс ст. 210, а ст. 364 або ст. 365 має застосовуватись у випадках передачі в оренду

приміщень, які перебувають у державній або комунальній власності, без справляння

пдної плати та покриття витрат, пов'язаних з одержанням комунальних послуг, а

ож у випадках інших зловживань з державним і комунальним майном, оскільки

Предметом розглядуваного злочину є не будь-яке майно, а саме грошові кошти, вклю-

и до складу бюджетів. Разом з тим незаконне використання бюджетних коштів

Шляхомбезпідставного проведення взаємозаліків та розрахунків векселями, надання

і іікових пільг або товарних кредитів за наявності всіх ознак коментованого складу

чину може кваліфікуватись за ст. 210.

3. З об'єктивної сторони, вчинення злочину можливе у чотирьох альтернативних формах:

1) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню;

2) використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі
гків;

*) недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету;

•І) недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх

Рівнів.

1 Іерші дві форми вчинюються шляхом дій. Недотримання встановлених бюджетним і чюдавством вимог (третя і четверта форми злочину) може виражатись як у діях, так

(діяльності службової особи.

І Іід використанням бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню по-

фібнорозуміти витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають бюджетним

нриіначенням, встановленим для цих коштів щорічним законом про Державний бю-

і України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням

і ишторисам доходів і витрат. Це може бути, зокрема: 1) фінансування за рахунок

і-кс і них коштів тих видатків, які не передбачені видатковими статтями затвердже-

0 шоджету відповідного рівня (наприклад, спрямування бюджетних коштів на бан-

' ЇМ і. к і депозити, придбання різноманітних активів - валюти, цінностей, іншого майна з

ГОЮотримання прибутків та (або) наступного продажу, здійснення за рахунок бю-

і нихкоштів внесків до статутних фондів комерційних юридичних осіб або надання

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

( 'шиття 210

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

благодійної допомоги, спрямування коштів місцевого бюджету на матеріально-технічне забезпечення місцевого суду); 2) використання бюджетних коштів, що мали цільове спрямування, з іншою метою, тобто фінансування одних видатків за рахунок інших статей видатків (скажімо, фінансування виробництва за рахунок коштів, призначених для виплати заробітної плати; використання на утримання державних органів коштів, виділених на фінансування заходів у сфері освіти; витрачання бюджетних коштів, виді­лених для усунення аварії на шахті та надання допомоги сім'ям загиблих, на погашення банківських кредитів та заборгованості з виплати заробітної плати).

Поняттям нецільового використання бюджетних коштів охоплюється також спря­мування їх на такі видатки, фінансувати які за рахунок бюджетних коштів заборонено (наприклад, законодавство забороняє використання бюджетних коштів для фінансу­вання різноманітних позабюджетних фондів; крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України, бюджетні установи не мають права надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам).

За ст. 210 як нецільове використання бюджетних коштів може кваліфікуватись по­рушення службовою особою встановленого законодавством порядку використання кош­тів резервного фонду державного або місцевого бюджету, а саме фінансування заходів, які не дозволяється фінансувати за рахунок таких коштів (капітальний ремонт або ре­конструкція, придбання житла, обслуговування та погашення державного боргу, боргу АРК чи боргу місцевого самоврядування тощо).

Під видатками бюджету потрібно розуміти кошти, які спрямовуються на здійснен­ня програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Ви­датки бюджету класифікуються за: 1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (наприклад, видатки на здійснення загальних функцій держави); 2) економічною харак­теристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (поточні, капіта­льні та видатки на кредитування); 3) ознакою головного розпорядника бюджетних кош­тів (відомча класифікація видатків); 4) бюджетними програмами.

Використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків,- це фінансування видатків у сумах, які перевищують розміри, затверджені у від­повідних бюджетах і кошторисах. Особа, яка має право розпоряджатись бюджетними кош­тами, перевищує або загальний обсяг затверджених видатків, або обсяг видатків на конкре­тні заходи, передбачені у встановленому порядку (наприклад, завищуються обсяг і вартість проведених робіт або придбаних товарно-матеріальних цінностей). Інкримінування ст. 210 не повинне виключатись і у разі перевиконання доходної частини Державного бюджету або загального фонду місцевого бюджету - коли службова особа фінансує видатки того чи іншого бюджету, перевищуючи при цьому параметри, затверджені у встановленому порядку. Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чин­ності закон про Державний бюджет України, здійснювані KM щомісячні видатки бю­джетних коштів, за загальним правилом, не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період. Недотримання цього обмеження також може бути підставою для застосування ст. 210.

Якщо понаднормативне фінансування здійснюється за рахунок бюджетних коштів, призначених для фінансування інших видатків, у діях винної особи вбачається одночас­но використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню. Зазначенії обставина, впливаючи не на кваліфікацію, а на обсяг обвинувачення, має бути відобра­жена у процесуальних документах.

З урахуванням того, що платіжні доручення, котрі подаються до органів Державно­го казначейства, не є розрахунковими документами як засобами доступу до банківських рахунків, їх підроблення за ст. 200 кваліфікуватись не повинне. Водночас поєднане із службовим підробленням використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому при­значенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, треба кваліфіку­вати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 210, 366.

Недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету може ипражатись, наприклад, у неприйнятті уповноваженою особою рішення про пропорцій­не скорочення видатків бюджету у разі зменшення надходжень коштів до нього, у при­йнятті рішення поширити пропорційне скорочення на всі видаткові статті бюджету, у і ч. захищені (перелік захищених статей визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік), у неподанні керівником місцевого фінансового органу міс-цевійраді офіційного висновку про недовиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету, у неприйнятті керівником бюджетної установи рішення про вне-еення змін до кошторису і плану асигнувань.

Під недотриманням вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюдже­тів усіх рівнів потрібно розуміти, зокрема, фінансування у повному обсязі одних І і агей видатків при одночасному зменшенні фінансування за іншими статтями або при і\ повному нефінансуванні, недодержання строків фінансування видатків за окремими г і пттями, що призводить до виникнення і зростання заборгованості з виплати пенсій, иробітних плат, соціальної допомоги, перевищення або зменшення видатків бюджету в ' тому кварталі (місяці) за рахунок іншого періоду бюджетного року.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного з чотирьох діянь, перед­баченихст. 210. При цьому потрібно мати на увазі те, що описані у диспозиції цієї і і літі форми порушення бюджетного законодавства пов'язані між собою, а також те, що розмір незаконно використаних або витрачених бюджетних коштів має бути не меншим за 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо службовій особі не вдалося використати бюджетні кошти усупереч їх цільо-

іомупризначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, напри-

і, через те, що орган Державного казначейства, перевіривши платіжне доручення і

підтвердні документи, відмовився оплатити рахунок розпорядника або одержувача бю-

гних коштів, вчинене за спрямованістю умислу треба кваліфікувати за відповідни-

ми частинами ст. 15, ст. 210 як замах на злочин.

З урахуванням того, що в Україні застосовується казначейська форма обслугову-Мннядержавного і місцевого бюджетів, видання керівником бюджетної установи нака-іу про використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в об-л.ч, що перевищують затверджені межі видатків, не виходить за рамки умисного і і норення умов для вчинення злочинів, а тому має розглядатись не як замах, а як готу-и.пімя до злочину, передбаченого ч. 2 ст. 210. За готування до злочину, передбаченого •і І ст. 210, кримінальна відповідальність не настає.

Шкідливі наслідки, не впливаючи на кваліфікацію за ст. 210, можуть бути враховані Припризначенні покарання. За наявності до цього підстав спричинення внаслідок по-рушеннябюджетного законодавства суспільно небезпечних наслідків має отримувати і вмостійну кримінально-правову оцінку (наприклад, за статтями 191, 364, 365).

І Іедотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, здійснене у

фирмах, які у статтях 210, 211 прямо не передбачені, має розцінюватись як адміністра-

і інший проступок (статті 164-12, 164-14 КАП) або як відповідний злочин у сфері служ-

ної діяльності (наприклад, статті 364, 366 або 367). Зокрема, це стосується: 1) неефек-

і пішого використання державних капіталовкладень; 2) закупівлі товарів (робіт, послуг)

іержавні кошти без застосування визначених законом процедур або з порушенням

нирядку їх проведення; 3) порушення заборони авансувати за рахунок бюджетних кош-

і in оплату товарів, робіт, послуг більш як на один місяць (фактично йдеться про прихо-

кредитування суб'єктів підприємництва).

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Насамперед це службова особа, на яку покладено

і онанняфункцій розпорядника бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів -

бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на одержання бюджетних

и нувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. За обся-

і наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бю-

у та розпорядників коштів бюджету нижчого рівня.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

( шиття 210

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Суб'єктом цього злочину визнаються відповідні службові особи органів виконавчої влади від Прем'єр-міністра України до сільських, селищних і міських голів, а також: керівники бюджетних установ, які розпоряджаються бюджетними коштами відповідно до затверджених кошторисів і планів асигнувань; службові особи юридичних осіб не-бюджетної сфери, яким згідно з чинним законодавством делеговано право розпоряджа­тися бюджетними коштами (наприклад, службові особи недержавних підприємств, які надають житлово-комунальні послуги і на рахунки яких перераховуються бюджетні кошти у вигляді нарахованих населенню житлових субсидій); керівники підприємств, установ, організацій, які не мають статусу бюджетних, однак у встановленому порядку отримують бюджетні кошти не на своє утримання, а на окремі програми, а також фі­нансову допомогу за рахунок бюджетних коштів у формі дотацій, субвенцій, субсидій (див. також коментар до ст. 222).

Якщо зловживання бюджетними коштами вчинено службовою особою установи, яка не є розпорядником або одержувачем бюджетних коштів, дії винного мають розці­нюватись як злочин у сфері службової діяльності і кваліфікуватись зурахуванням об­ставин справи за статтею 364 або 365. Така сама кримінально-правова оцінка має дава­тись (за наявності до цього підстав) діям службових осіб тих підприємств, установ, організацій, які відповідно до укладених угод виконують роботи тощо для бюджетних установ або одержувачів бюджетних коштів, оскільки перераховані на банківські ра­хунки юридичних осіб - виконавців гроші втрачають статус бюджетних коштів як предмета розглядуваного злочину. Наприклад, це стосується виконавців державного замовлення - суб'єктів господарювання усіх форм власності, які виготовляють чи по­ставляють товари (роботи, послуги) для задоволення пріоритетних державних потреб.

Службові особи органів Державного казначейства, які сприяли використанню бю­джетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, мають притягуватись до кримінальної відповідальності як пособники за ч. 5 ст. 27, ст. 210, а за наявності підстав - і за вчинення злочину у сфері службової діяльності (наприклад, за одержання хабара).

5. Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом. Якщо служ­
бова особа порушує приписи бюджетного законодавства необережно - через несумлін­
не ставлення до своїх службових обов'язків, вчинене за наявності до цього підстав мас
кваліфікуватись за ст. 367 як службова недбалість.

6. Кваліфікуючими ознакамизлочину (ч. 2 ст. 210) є вчинення його: 1) в особливо
великих розмірах (див. примітку до ст. 210); 2) повторно; 3) за попередньою змовою
групою осіб.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, а про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб - ст. 28 і коментар до неї.

Конституція України (статті 85, 92, 95-98, 116, 142, 143).

БК

Закон України «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996р.

Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997р.

Закон України «Про джерела фінансування органів державної влади» від ЗО червня 1999 р.

Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 р.

Закон України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних по­треб» від 15 грудня 2005 р.

Рішення КС у справі про зміни до закону про бюджет № 1-12/2001 від 17 травня 2001 р.

Постанова ВР «Про структуру бюджетної класифікації України» від 12 липня 1996 р.

Указ Президента України «Про запровадження режиму жорсткого обмеження видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі» № 41 від 21 січня 1998 р.

Положення про Міністерство фінансів України. Затверджене Указом Президента України № 1081/99 від 26 серпня 1999 р.

Указ Президента України «Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопо­рушенням у бюджетній сфері» № 1251 від 25 грудня 2001 р.

Постанова KM і ИБ «Про введення казначейської системи виконання державного бюдже­ту» № 13 від 14 січня 1997р.

Положения про Державне казначейство. Затверджене постановою KM № 590 від 31 липня 1995 р.

Постанова КМ «Про вдосконалення касового виконання Державного бюджету України» Ц 68 від 21 січня 1998 р.

Постанова КМ «Про вдосконалення системи головних розпорядників коштів державного бюджету» № 13 від 8 січня 2000 р.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ. Затверджений постановою KM № 228 від 28 лютого 2002 р.

Порядок використання коштів резервного фонду бюджету. Затверджений постановою KM \ 415 від 29 березня 2002 р.

Постанова КМ «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних уста-шт, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» № 659 від 17 травня 2002 р.

Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту ефективності виконання бюджетних програм. Затверджений постановою KM № 1017 від 10 серпня 2004 р.

---

⇐ Предыдущая73747576777879808182838485868788Следующая ⇒

---

Просмотров 624

Эта страница нарушает авторские права

---