Про поняття несумлінне ставлення до своїх обов'язків див. коментар до ст. 367. 8 часть

Злочин визнається закінченим з початку вчинення хоча бодного статевого акту. На кваліфікацію діяння за ст. 155 не впливає те, були статеві зносини одноразовими, неодноразовими або тривали більш-менш значний проміжок часу, набувши, скажімо, форми фактичного шлюбу.

4. Суб'єкт злочину - особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилось 16 років.
Оскільки у ст. 155 йдеться про природний гетеросексуальний акт, стать винного завжди
протилежна статі потерпілої особи.

5. Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом. При цьому у
судовій практиці визнається, що психічне ставлення до стану статевої зрілості потерпілої
особи може бути і необережним - коли винний він міг і повинен був передбачати, що
потерпіла особа не досягла статевої зрілості. Це питання вирішується у кожному конкрет­
ному випадку з урахуванням обізнаності винного про вік потерпілої особи, її зовнішнього
вигляду і поведінки, інших факторів. Сумлінна помилка щодо досягнення статевої зрі­
лості особою, з якою мали місце статеві зносини, відповідальність за ст. 155 виключає.

6. Кваліфікуючими ознакамизлочину (ч. 2 ст. 155) визнаються: 1) вчинення його
батьком, матір'ю або особою, що їх замінює; 2) спричинення безплідності чи інших
тяжких наслідків.

Порядок визначення походження дитини від батьків залежно від того, перебувають вони у шлюбі або ні, внесення відповідних записів до документів про народження дитини, а також порядок оспорювання батьківства і материнства встановлено законом. До батьків належать і усиновителі, оскільки відповідно до закону вони у відношенні до усиновлених прирівнюються в особистих та майнових правах та обов'язках до родичів за походженням.

Під особами, які замінюютьбатьків, слід розуміти вітчима, мачуху, патронатного вихователя, особу, яка взяла у свою сім'ю дитину, яка є сиротою, або з інших причин позбавлена батьківського піклування, опікунів і піклувальників. Добровільні статеві зносини батьків, опікунів тощо з неповнолітніми, які досягли статевої зрілості, кримі­нальну відповідальність за ст. 155 не тягнуть.

Безплідність — це нездатність особи жіночої або чоловічої статі до запліднення, а в особи жіночої статі це також нездатність до виношування плоду та розродження (пологів). Некоректність законодавчого закріплення безплідності як кваліфікуючої ознаки статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, полягає у тому, що безплідність особи як така може бути встановлена судово-медичною експертизою лише щодо того, хто досягнув статевої зрілості. Крім безплідності, до інших тяжкихнаслідків, за наявності хоча б одного з яких дії винного кваліфікуються за ч. 2 ст. 155, потрібно відносити, зокрема, тяжке тілесне ушкодження, смерть або самогубство потерпілої особи, зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

КПК (ст. 76).

СК (глави 12, 18-21).

ЦК (глава 6).

Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів у ■■і судово-медичної експертизи. Затверджені наказом МОЗ № 6 від 17 січня 1995 р. Постанова ПВС № 3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімей-• кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення алімен­тні» (пункти 3-13).

Стаття 156. Розбещення неповнолітніх

1. Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного
віку,-

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір'ю або
особою, що їх замінює,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Стаття 156 відображає вирішення на законодавчому рівні проблеми педофілії -
кчюго відхилення, яке проявляється у прагненні вчинювати дії сексуального харак-

з дітьми. Розбещення неповнолітніх може і не мати на меті сексуальне задоволен-

ІШНОГО.

2. Об'єктзлочину - статева недоторканість і нормальний фізичний, психічний і
І оціальнийрозвиток неповнолітніх. Розбещення неповнолітніх здатне викликати у по-

пілих від цього злочину різні статеві збочення.

3. Потерпілимвиступає особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річ-
НОГОпіку. Для кваліфікації діяння за ст. 156 не має значення, чи досягла потерпіла осо-

і атевоїзрілості, хто був ініціатором вчинення розпусних дій, а також характерис-ГИКВпотерпілої особи (попереднє ведення статевого життя, наявність сексуального відутощо).

Вчинення розпусних дій фізичного характеру щбдо особи, яка досягла 16-річного . може розглядатись як хуліганство, що відзначається винятковим цинізмом 296) - у разі, коли ці дії поєднуються з грубим порушенням громадського порядку і іикликаніпрагненням продемонструвати явну неповагу до суспільства.

4.З об'єктивної сторонизлочин виражається у вчиненні розпусних дій сексуаль-
характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх.

Розпусні дії можуть мати як фізичний, так і інтелектуальний характер. Фізичне розбещення - це, зокрема, оголення статевих органів винної або потерпілої "її. мацання їх, інші непристойні дотики, які викликають статеве збудження, на-ІЧанняонанізму, вчинення у присутності потерпілого статевого акту, акту онанізму, щдоволення статевої пристрасті неприродним способом, схилення або примушення герпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою або щодо винного тощо, in. позицією ст. 156 охоплюється також задоволення статевої пристрасті винного не­природним способом (наприклад, оральний або анальний секс), якщо при цьому щодо їй, яка не досягла 16-річного віку, не застосовується фізичне чи психічне насиль-і і а не використовується безпорадний стан потерпілої особи. Механізм виникнення Ні пифічних ушкоджень і змін, які стали результатом розпусних дій фізичного харак-

нстановлюється судово-медичною експертизою.

Природні статеві зносини з особою, якій не виповнилось 16 років і яка не досягла ної зрілості, за її згодою не визнаються фізичним розбещенням неповнолітніх у іі відповідальності за ст. 156 і кваліфікуються за ст. 155.

І'оібещення неповнолітніх, яке поєднується з побоями і мордуваннями, заподіян-і і ілесних ушкоджень, погрозою вбивством, зараженням вірусом імунодефіциту лю-III ;ібо іншою невиліковною інфекційною хворобою, слід кваліфікувати за сукупністю шпів за ст. 156 і відповідною статтею про злочин проти здоров'я особи.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ IV

Інтелектуальне розбещення може полягати, наприклад, у цинічних розмовах з потер­пілим на сексуальні теми, розповіді відвертих, натуралістичних сексуальних історій, фотографуванні потерпілих у різних сексуальних позах, демонстрації порнографіч­них предметів. Використання в процесі вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, а також примушування до участі у їх створенні потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 301.

Розпусні дії з потерпілою особою, яка не досягла 16-річного віку, вчинені безпосеред­ньо перед її зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприрод­ним способом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, повні­стю охоплюються відповідними частинами статей 152, 153, 155, оскільки у подібних випадках розбещення неповнолітніх з урахуванням спрямованості умислу винного роз­глядається лише як етап у вчиненні інших статевих злочинів. Наявність істотного розри­ву у часі між розпусними діями і вчиненням стосовно однієї й тієї ж потерпілої особи іншого статевого злочину, що виключає переростання одного злочинного діяння в інше, означає, що вчинене треба кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів.

Якщо винний, маючи намір зґвалтувати неповнолітню особу, здійснив щодо неї розпусні дії, а закінчене зґвалтування не вчинив з причин, не залежних від його волі, скоєне потрібно кваліфікувати не за ст. 156, а за ст. 15 і частинами 3 або 4 ст. 152.

У разі, коли розбещення неповнолітнього передувало зґвалтуванню, від доведення до кінця якого особа добровільно відмовилась, її дії, за наявності підстав, слід кваліфі­кувати за ст. 156.

Розбещення неповнолітніх є закінченим злочином з моменту початку вчинення розпусних дій. Згода потерпілого на вчинення щодо нього таких дій, а так само їх ре­зультати на кваліфікацію за ст. 156 не впливають.

5. Суб'єктомзлочину виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла
16-річного віку. У статті 156 встановлено відповідальність за розпусні дії незалежно від
їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості, тому винний і потерпілий можуть бути
особами як однієї, так і різної статі.

6. Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом.

Про момент усвідомлення винною особою віку потерпілої особи див. коментар до ст. 152. У разі сумлінної помилки особи щодо віку потерпілого відповідальність заст. 156 виключається.

Розпусні дії, передбачені ст. 156, зазвичай спрямовані на задоволення винним ста­тевої пристрасті, на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту або його задоволення. Але мотиви цього злочину не впливають на його кваліфікацію. Винний може керуватись не лише сексуальними, а й іншими спонуканнями (помста близьким, подальше втягнення у проституцію тощо).

7. Кваліфікуючими ознакамизлочину є вчинення розпусних дій: 1) щодо мало­
літньої особи;2) батьком, матір'ю або особою, що їх замінює. Про ці поняття дии.
коментар до статей 152 і 155.

Розділ V

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ

ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД

ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 157.

Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спосте­рігача

1. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого
права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності
іншого суб'єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії
з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референ­
думу, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при вико­
нанні ними своїх повноважень, поєднані з підкупом, обманом,або примушу-
ванням,-

караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

2. Ті самі діяння, поєднані із застосуванням насильства, знищенням чи
пошкодженням майна, погрозою застосування насильства або знищення чи
пошкодження майна, або іншим способом,-

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або за­йматися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені
за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою
службовою особою з використанням свого службового становища,-

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбав­ленням волі на той самий строк, з позбавленням права'Ьбіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

4. Втручання службової особи з використанням службового становища у
здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень,
установлених законом, вчинене шляхом незаконної вимоги чи вказівки з ме­
тою вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з референдуму,-

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

(Стаття 157 в редакції Закону № 3504-IV від 23.02.2006 р.)

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ У

157

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

1. Суспільна небезпеказлочинів, передбачених цією статтею, полягає у тому, що
вони посягають на конституційні права громадян, пов'язані з їх волевиявленням череі
вибори та референдуми. До таких прав відносяться: право громадян України обирати
або бути обраним до органів державної влади або органів місцевого самоврядування,
право вимагати проведення референдуму та право голосу (участі) на референдумі. Крім
того, такі злочини посягають на права громадян, реалізація яких забезпечує належну
організацію підготовки та проведення виборів і референдумів, а саме: брати участь у
виборчому процесі як його суб'єкта, в роботі виборчої комісії, комісії з референдуму,
ініціативної групи референдуму як їх члена, а також бути офіційним спостерігачем на
виборах.

Внаслідок передбачених цією статтею посягань при проведенні виборів до органів державної влади або органів місцевого самоврядування можуть потрапити особи, які фактично не були до них обрані, і навпаки, можуть не потрапити кандидати, які отри­мали (чи за умови дотримання положень закону при проведенні виборів могли б отри­мати) підтримку більшості виборців. У результаті цього окремі органи державної влади чи органи місцевого самоврядування можуть виявитися фактично нелегітимними. Вна­слідок передбачених цією статтею посягань при призначенні (проголошенні) та прове­денні референдумів можуть бути створені перешкоди у збиранні підписів під вимогою про проведення референдуму, в організації підготовки та проведенні референдуму, а зрештою - у прийнятті громадянами України шляхом голосування рішень з важливих питань загальнодержавного та місцевого значення, які можуть бути предметом рефе­рендумів.

2. Основним безпосереднім об'єктомзлочинів, передбачених частинами 1-3 ст. 157,
є право громадян України: обирати і бути обраним (виборче право); на вимогу референ­
думу та участь у ньому; на участь у виборчому процесі у статусі суб'єкта такого про
цесу, члена виборчої комісії, а в референдумному процесі - здійснювати Діяльність
члена ініціативної групи референдуму чи комісії з референдуму; на спостереження за
виборами. Додатковим об'єктом злочинів, передбачених частинами 2 і 3 ст. 157, є пси­
хічна та фізична недоторканність особи, право власності, правильна (нормальна) діяль­
ність державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, окре­
мих організацій, установ, підприємств. Основним безпосереднім об'єктом злочину,
передбаченого ч. 4 ст. 157, є нормальна діяльність виборчої комісії чи комісії з рефе­
рендуму.

3. Потерпілимивід злочинів, передбачених ст. 157, можуть бути: громадяни, які
мають право обирати чи бути обраними (виборці та кандидати на виборні посади в ор-
ганах державної влади та органів місцевого самоврядування); громадяни, які мають
право брати участь у референдумі; особи, діяльність яких відповідно до законодавства
спрямована на забезпечення реалізації суб'єктивного права громадянина бути обраним
до вказаних органів або на забезпечення участі у виборчому процесі, таких його
суб'єктів як партії чи блоки партій (довірені особи кандидатів, офіційні представники
партій (блоків), уповноважені особи (партій (блоків); члени виборчих комісій (ЦВК,
окружних (територіальних) та дільничних виборчих комісій); члени ініціативних груп
референдуму; члени комісій з референдуму; офіційні спостерігачі (від партій (блоків),
кандидатів, громадських організацій, іноземних держав та міжнародних організацій)
Не можуть визнаватися потерпілими від цього злочину претенденти на виборні посади,
вибори яких не регламентуються виборчим законодавством (наприклад, претенденти на
посаду суддів КС, членів ВРЮ, Голови ВР, його заступників та голів парламентських
комітетів), а також особи, які вже обрані депутатами, Президентом України чи сільсь
кими, селищними, міськими головами.

4. Об'єктивна стороназлочинів, передбачених цією статтею, може виражатись у
формі:

1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб'єкта виборчої і'

іцесу,ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комі-членаініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного іерігача при виконанні ними своїх повноважень (частини 1-3 ст. 157); 2) втручання службової особи з використанням службового становища у здійснення <>рчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень, установлених законом ст. 157).

Гака форма цього злочину як перешкоджання полягає у будь-яких діях чи без-іі.пості, спрямованих на створення перепон зазначеним суб'єктам у здійсненні їхніх їв або в іншій законній діяльності, пов'язаних з проведенням виборів до органів дер-і німої влади чи органів місцевого самоврядування або референдумів. Йдеться про про­їм ія будь-якого виду виборів (вибори Президента України, вибори народних депута­ті України,місцеві вибори - вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки і рим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів) або будь-якого виду референ-■ \ (всеукраїнського чи місцевого). За змістом закону перешкоджання може бути спря-йне проти: 1) вільного здійснення громадянином таких його конституційних прав як орче право та право брати участь у всеукраїнському та місцевому референдумах; ¹1 пильності іншого суб'єкта виборчого процесу (іншого - значить будь-якого із суб'єк-'> ниоорчого процесу, крім виборця, кримінально-правова охорона прав якого виділена емо).За виборчим законодавством суб'єктами виборчого процесу є, зокрема: вибо-ниборчі комісії; кандидати; партія (блок), які висунули кандидатів (місцеві органі-іі партій (блоки); офіційні спостерігачі від партій (блоків). Закони, які регламентують шішцію підготовки та проведення президентських, парламентських та місцевих юрів,визначають виключний перелік суб'єктів виборчого процесу окремо з кожного виборів; 3) діяльності колегіальних суб'єктів, до повноважень яких віднесено орга-

.... о підготовки та проведення референдумів,- ініціативної групи референдуму та ко-

і і референдуму; 4) діяльності окремих членів цих суб'єктів та члена виборчої комісії і никонанні ними своїх повноважень; 5) діяльності офіційного спостерігача при вико-N ним своїх повноважень.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права може шийсь, зокрема, у: безпідставній відмові в реєстрації кандидатом; невключенні їй іянина до списків виборців за наявності для того підстав або виключенні грома-іа із списків виборців за відсутності для того підстав; неправомірній відмові ви­нені у прийнятті і розгляді його заяви про включення його до списку виборців; при-іуианні виборця поставити підпис у підписному листі на підтримку певного претен-іи в кандидати чи, навпаки, відмовитись у підписанні такого листа; примушуванні мнжою особою підлеглих (наприклад, військовослужбовців строкової служби, нтів) до голосування за конкретного кандидата; бездіяльності службової особи, ні чповідно до свого службового становища, зобов'язана вжити заходів щодо за-іення реалізації виборчих прав громадянина; примушуванні кандидата зняти і андидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом; створенні перепон і прибуття виборця на виборчу дільницю для голосування тощо. 11 їмо ознакою охоплюється також перешкоджання діяльності довірених осіб канди-у Президенти України, кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, 'пішого, міського голови, представника кандидата у Президенти України або партії ) у ЦВК, які допомагають реалізувати зазначеним громадянам їх суб'єктивне бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Водночас перешкоджання діяльності інших осіб, які не є учасниками виборчого су, але які певним чином причетні до виборчої кампанії, не утворює складу зло-поредбачених ст. 157, оскільки воно безпосередньо не посягає на їх об'єкт. Такі і а явності для того підстав слід розглядати як відповідний злочин проти життя та и'я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самовря-- інни та об'єднань громадян, злочин у сфері службової діяльності чи інший злочин, и іад, це стосується перешкоджанню службовим особам органів виконавчої влади

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

< таття 157

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

чи місцевого самоврядування у здійсненні їх повноважень щодо складання загаль­них списків виборців, матеріально-технічного забезпечення підготовки та проведення виборів.

Цією формою злочину охоплюються також випадки створення перешкод для нор­мальної діяльності виборчої комісії (дільничної, територіальної, окружної, Централь­ної) чи її окремого члена або будь-яке неправомірне втручання у вирішення питань, віднесених законом до їх компетенції щодо організації та проведення виборів, якщо такі дії були спрямовані на перешкоджання здійсненню громадянином свого виборчого права. Наприклад, це може проявитися в організації зриву засідання комісії з тим, щоб не допустити реєстрації певної особи кандидатом у депутати чи на іншу виборну поса­ду. За відсутності такого спрямування дії винної особи за наявності підстав можуті. розглядатися як інший відповідний злочин, у т. ч. проти життя чи здоров'я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднані, громадян (статті 341, 356), проти громадського порядку (ст. 296), або як адміністратив не правопорушення, передбачене ст. 212-19 КАП. Якщо ж перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права шляхом створення перешкод для нор­мальної діяльності виборчої комісії було вчинено службовою особою з використанням службового становища у формі втручання у здійснення виборчою комісією своїх пок-новажень, скоєне, за наявності передбачених законом ознак, слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 157. З урахуванням зазначених обставин має даватися правова оцінка перешко­джанню діяльності комісії з референдуму чи її окремого члена.

-Як перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права ми же бути кваліфіковане створення перепон громадянам України, партіям (блокам) та іншим суб'єктам вести передвиборну агітацію, вільно і всебічно обговорювати перед виборні програми партій (блоків), політичні, ділові та особисті якості кандидатів. Воїн» може проявитись у зриві проведення зборів, мітингів чи зустрічей з кандидатами (їхпрямій забороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших осіб до місця їх провс дення, ненаданні приміщення, умисного виведення з ладу технічного обладнання, не­обхідного для проведення таких заходів, відключення електроенергії, несвоєчасному повідомленні про місце і час таких заходів тощо), наданні необгрунтованих переваг чивстановленні безпідставних обмежень для передвиборних виступів кандидатів, їхніх довірених осіб у відповідних ЗМІ, безпідставній відмові у виготовленні матеріалів пе редвиборної агітації, їх незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транс лювання ЗМІ агітаційних телерадіопрограм тощо.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого права брати участь у референдумі може полягати, зокрема, у: безпідставному невключенні громадянина досписку громадян, які мають право брати участь у референдумі, або виключенні з такогосписку; невидачі громадянину, який включений до зазначеного списку, бюлетеня для голосування; примушуванні до участі або неучасті в голосуванні на референдумі тощи.

Перешкоджання діяльності іншихсуб'єктів, зазначених уч. 1, можуть становиш будь-які діяння, які створюють перешкоди таким суб'єктам в їх законній діяльності, м реалізації ними своїх повноважень. Це може бути, зокрема: стосовно члена ініціативної групи референдуму - заборона здійснювати збирання підписів під вимогою про пронс дення референдуму, перешкоджання здачі до визначеного законом органу місцевого самоврядування підписних листів із підписами громадян під зазначеною вимогою; стосон но члена виборчої комісії чи члена комісії з референдуму - домагання не брати участі ) діяльності комісії чи розгляді нею конкретних питань; стосовно політичної партії (блоку і чи кандидата - недопущення представника партії (блоку), її уповноваженої особи чи довіреної особи кандидата до участі в засіданні виборчої комісії; стосовно офіційного сію стерігача - блокування його доступу на виборчу дільницю для здійснення спостережем ня, перешкоджання здійсненню фото- та кінозйомки, аудіо- та відеозапису.

Закон передбачає шість конкретних способіввчинення цього злочину: 1) підкуп 2) обман; 3) примушування; 4) застосування насильства; 5) знищення чи пошкодження

Майна;6) погроза застосування насильства або знищення чи пошкодження майна. Пер­ші гри з них утворюють простий склад злочину (ч. 1), інші три — кваліфікований (ч. 2). Крім того, кваліфікований склад перешкоджання утворює вчинення його іншим, крім і,ішачених, способом (ч. 2).

Підкуп полягає у схилянні особи шляхом надання, пропозиції чи обіцяння винаго­роди матеріального характеру (грошей, матеріальних цінностей або послуг) до вчинен­ня певних дій чи утримання від них (до бездіяльності), пов'язаних з реалізацією грома­дянином свого виборчого права чи права брати участь у референдумі, діяльністю інших суб'єктів виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, ми конанням своїх повноважень членом виборчої комісії, членом ініціативної групи ре­ферендуму, членом комісії з референдуму або офіційним спостерігачем. Такий підкуп, ічиненийстосовно службової особи, за наявності підстав слід розцінювати як давання (•бараі додатково кваліфікувати за ст. 369.

Обман - це введення конкретної особи чи групи осіб (ініціативної групи референ­думу, виборчої комісії, комісії з референдуму) в оману стосовно дійсних явищ і фактів, що мають безпосереднє відношення до здійснення громадянином своїх виборчих прав • права брати участь у референдумі, до діяльності інших суб'єктів, зазначених у ч. 1. іан може виразитись як у повідомленні таким особам неправдивих відомостей (на­приклад, про час та місце голосування, порядок заповнення бюлетенів тощо), так і в юному замовчуванні фактичних обставин, які винний зобов'язаний був повідомити, и.і приклад, як голова чи член виборчої комісії (неповідомлення виборцям про зняття і онкретним кандидатом своєї кандидатури з балотування або про розгляд певного пи-і.піня на засіданні виборчої комісії тощо).

Примушування передбачає застосування до потерпілого насильства, спрямованого

и,і те, щоб схилити його до певної поведінки (вчинення дії чи утримання від неї) і та-

і чином перешкодити вільному здійсненню громадянином свого виборчого права

і права брати участь у референдумі, законній діяльності певних учасників виборчого

м рефрендумного процесів. Примушування, передбачене ч. 1 ст. 157, може полягати у

||) і осуванні шантажу або будь-якого примусу, за винятком тих видів фізичного та

Психічногонасильства, що передбачені ч. 2 ст. 157.

І Іерешкоджання у формі втручання службової особи у здійснення виборчою комі-•то чи комісією з референдуму їх повноважень(ч. 4 ст. 157) з об'єктивної сторони іктеризується тим, що воно: 1) здійснюється службовою особою з використанням її нового становища; 2) стосується здійснення повноважень виборчої комісії чи ко-гї з референдуму, установлених законом; 3) вчиняється шляхом незаконної вимоги •пі вказівки. Таке втручання утворює склад цього злочину лише тоді, коли воно має не-| к пиний характер, а саме: коли ним перешкоджається здійсненню передбачених зако­ном повноважень виборчої комісії чи комісії з референдуму і способом його вчинення є іконна вимога чи вказівка. Відповідно для з'ясування характеру втручання необхід-кожному конкретному випадку з'ясовувати два моменти: а) чи була законною кнювана виборчою комісією чи комісією з референдуму діяльність, втручання в яку місце з боку службової особи. Це передбачає звернення до відповідного виборчо-іаконучи закону про референдум, який визначає статус відповідної комісії; б) чи пила службова особа, яка втрутилася у здійснення повноважень виборчою комісією комісією з референдуму, за межі своїх повноважень і чи носить пред'явлена нею югаабо дана нею вказівка незаконний характер. Під вимогою у даному разі слід ро-і ивисловлене службовою особою до виборчої комісії чи комісії з референдуму ання(побажання) щодо прийняття нею відповідного рішення, яке не припускає іперечень і підлягає виконанню комісією. Вказівка як спосіб незаконного втручання у йсненняповноважень виборчою комісією або комісією з референдуму полягає у дачі ювою особою такій комісії керівної настанови, яка передбачає неухильне сліду-і їй комісією при прийнятті нею відповідного рішення. Незаконною визнається it и ;і чи вказівка, яку службова особа не могла пред'являти (давати) комісії, виходячи