Зниження призначеної міри покарання (ч. З ст. 74). 10 часть

Конституція України (статті 1-8, 15, 19 та ін.). Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 p. (cm. 20).

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р.

Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону
України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також
публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення та­
ких дій,-

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або
повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалю­
ванням національної чи релігійної ворожнечі,-

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбав­ленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели
до загибелі людей або інших тяжких наслідків,-

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктомзлочину є національна безпека у політичній
сфері, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, зако­
нами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та
порядку визначення її території. Його додатковим факультативним об'єктом можуть
бути встановлений порядок виконання представниками влади своїх службових повно­
важень, особисті права та свободи людини і громадянина, життя та здоров'я особи, влас­
ність тощо.

2. Про поняття території України див. коментар до ст. 6. Межі території України
визначаються державним кордоном.

Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по

ПІНІЇ,які визначають межі території України, а саме: межі суходолу, вод, надр, повіт-ЯИОГОпростору. Державний кордон України визначається Конституцією та законами країни,а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких на-іинаВерховною Радою України. Лінія державного кордону детально описується у від-пиііідіїому міжнародному договорі, а також наноситься на карту, яка є невід'ємною час-ішіою того чи іншого договору (делімітація). Ця лінія проходить: на суходолі - по

іктерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах, на морі - по зовніш­ні її межі територіального моря України, а також певним чином на річках, озерах та ін­ших водоймах, на мостах, греблях та інших спорудах, і позначається на місцевості чіт-

ндимими прикордонними знаками (демаркація). Для позначення лінії кордону на ||< цевостісуміжними державами звичайно створюється змішана комісія.

3. Об'єктивна стороназлочину характеризується активними діями, які можуть

шитися у таких формах:

1) дії, вчинені з метою зміни меж території або з метою зміни державного кордону
іїни на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

2) публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного
КОртну) України;

Ч розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, метою яких є зміна

території (державного кордону) України.

///, вчинені з метою зміни меж території України на порушення порядку,пніїїовленого Конституцією України,-це будь-які дії, спрямовані на передачу час­тим території України під юрисдикцію іншої держави або на зменшення території

іаїнишляхом утворення на її території іншої суверенної держави. Питання про змі-

И) ісриторії України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який може

■ і призначений тільки ВР. Логічне тлумачення словосполучення «зміна меж терито-

може означати і збільшення території України за рахунок території іншої держави ■ні нейтральної території (але, оскільки Україна будує свою зовнішньополітичну діяль-НІіп. на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, зокрема відмовля-

ч від будь-якої територіальної експансії, в даному випадку під зміною території ■ м і розуміти передусім її можливе зменшення).

І Ірикладами вказаних дій можуть бути призначення всеукраїнського референдуму з МНОГОпитання не Верховною Радою України, а іншим державним органом чи службо-

^I особою, або призначення місцевого референдуму чи проведення з даного питання
ітуваннянаселення, проголошення певної адміністративно-територіальної одиниці

пий суверенною державою тощо. Водночас, скажімо, військовий переворот з про­
шениям усієї території України територією іншої держави має кваліфікуватися за
і 109як дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу
охоплення державної влади. Не обов'язково, щоб дії, вчинені з метою зміни меж
норії або зміни державного кордону України, вчинювались насильницьким спосо-
і проте конструкція складу злочину не виключає цього. Тому до вказаних дій можна
іссти створення з вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих
иіройних формувань чи груп, захоплення й утримання пунктів пропуску через дер-
пий кордон тощо (у цих випадках дії винних мають кваліфікуватися за сукупністю
імнів, передбачених ч. 1 або 3 ст. 110 і статтями 260 або 341).

I1 |,одо дій, спрямованих на змінудержавного кордону України на порушення по-
- г. встановленого Конституцією України,то Конституція України не встановлює
їдку зміни державного кордону. Зміна державного кордону (який є умовною лі­
ті ю), навіть здійснена внаслідок збройного захоплення частини території країни, водно-

шачає зміну меж її території.

Про поняття публічні заклики, розповсюдження матеріалів див. коментар до 109,Відповідні матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації ІИіі інки,плакати, газети тощо - тут виступають засобамивчинення злочину.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Poidbi I

і пшття 111

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 ст. 110 дій.

4. Суб'єкт злочину загальний. Якщо ж цей злочин вчинюється представником влади,
це є кваліфікуючою ознакою складу злочину і потребує кваліфікації дій винної особи за
ч. 2 ст. ПО. Про поняття представник влади див. коментар, викладений в Загальнії
положеннях до розділу XII Особливої частини КК.

5. Суб'єктивна стороназлочину характеризується виною у вигляді прямого умислу.
При цьому для першої форми цього злочину характерною є також наявність спеці­
альної мети- змінити межі території (державного кордону) України. Психічне став­
лення до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. З ст. 110) може характеризува­
тися тільки необережністю.

Умисне вбивство потребує додаткової кваліфікації за відповідними пунктом і частиною ст. 115 або іншої статті КК, яка передбачає відповідальність за умисні вбив­ство чи посягання на життя.

Якщо особа вчинює певні дії з метою зміни меж території областей, інших адмініст­ративних одиниць без намагання змінити зовнішні межі території України, відповідаль­ність за ст. 110 виключається. У разі, коли такі дії вчинено службовою особою, вони можуть бути кваліфіковані за статтями 364, 365, 366, 423, 424.

Для публічних закликів до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території (дер­жавного кордону) України, і для розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій зазначена мета не є обов'язковою ознакою складу. Відповідальність за ці дії має нести й особа, яка особисто не має такої мети.

6. Кваліфікуючими ознакамизлочину (ч. 2 ст. 108) є вчинення його: 1) представ­
ником влади; 2) повторно (про зміст цієї ознаки див. ст. 32 та коментар до неї); 3) за
попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 та коментар до неї); 4) та поєднання від­
повідних дій з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.

Під розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі треба розуміти дове­дення до високого ступеня, граничне посилення серед певних груп населення настроїн неприязні, ненависті до представників інших етнічних груп чи конфесій або до атеїстів У цьому випадку кваліфікація за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 161, непо­трібна. Між тим, якщо умисні дії, передбачені ч. 1 ст. 110, поєднуються з розпалюванням расової ворожнечі, або з дискримінацією громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних переконань, за мовними ознаками тощо, це потребує додаткової кваліфіка ції за ст. 161.

Розпалювання національної чи релігійної ворожнечі при вчиненні злочину, перед баченого ст. 110, також вчинюється з прямим умислом.

7. Особливо кваліфікуючою ознакоюзлочину є настання в результаті його вчи­
нення таких суспільно небезпечних наслідків, як загибель людей, або інших тяжких
наслідків (ч. З ст. 110).

Під загибеллю людей розуміється загибель двох чи більше осіб.

Під іншими тяжкими наслідками треба розуміти загибель однієї людини, запо діяння одній, двом чи більше особам тяжких тілесних ушкоджень, настання великої матеріальної шкоди, зруйнування або пошкодження прикордонних інженерних спорул чи інших важливих об'єктів, виникнення масових безпорядків, розрив чи суттєве по гіршення дипломатичних стосунків з іншою державою тощо.

УмИСНЄ ЗаПОДІЯННЯ ТЯЖКИХ ТІЛеСНИХ уШКОДЖеНЬ ПОВНІСТЮ ОХОПЛЮЄТЬСЯ СТ. 110 І Мі'

потребує додаткової кваліфікації за ст. 121.

Вбивство через необережність, вчинене під час вчинення дій, метою яких є незаконні зміна меж території або державного кордону України, повністю охоплюється ст. 110.

Конституція України (ч. З ст. 2, статті 18, 73, п. 2 ч. І ст. 85, ст. 132). Конвенція про територіальне море та прилеглу зону від 29 квітня 1959 р. Ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 20 жовтня I960 р.

/ сльсінський заключний акт Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня

-Р-

Поговір між Чехословаччиною і СРСР про Закарпатську Україну від 29 червня 1945 р.

Договір про радянсько-польський кордон від 16 серпня 1945 р.

Протокол між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Туреччина про визначення лінії морського кордону між: радянськими та турецькими територіаль­ними водами на Чорному морі від 17 квітня 1973 р. Ратифікований Президією Верховної Ради < РСР 27 грудня 1973 р.

Договір між: Україною і Республікою Білорусь про державний кордон від 12 травня 1997р. Ра­тифікований Україною 18липня 1997 р.

, (оговір між Україною та Словацькою Республікою про спільний державний кордон від

* овтня1993 р. Ратифікований Україною 15 липня 1994 р.

Угода між: Урядом України і Урядом Республіки Туреччина про кордон економічних (морських)

І країни і Республіки Туреччина, від 30 травня 1994р. {оговір між' Україною і Республікою Молдова про державний кордон та Додатковий протокол

:■ і.'овору між- Україною і Республікою Молдова про державний кордон щодо передачі у власність

■ іїні ділянки автомобільної дороги Одеса — Рені в районі населеного пункту Паланка Республіки * її • и)ова, а також: земельної ділянки, по якій вона проходить, і режиму їх експлуатації, від 18 серпня (999 р. Ратифіковані Україною 6 квітня 2000 р.

Договір між: Україною та Румунією про режим українсько-румунського кордону, співробіт­ництво та взаємну допомогу з прикордонних питань від 17 червня 2003 р. Ратифікований \ країною 12 травня 2004 р.

Договір .між: Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від ііія 2003 р. Ратифікований Україною 20 квітня 2004 р.

Договір між: Україною і Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського мир» і Керченської протоки від 24 грудня 2003 р. Ратифікований Україною 20 квітня 2004 р. іакон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. (статті 1. 2-6).

Стаття 111. Державна зрада

1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України
на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обо­
роноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: пе­
рехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлік­
ту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх пред­
ставникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

2. Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України,
якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної ор­
ганізації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив ор­
ганам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання.

І. Об'єктомзлочину є національна безпека України переважно у сфері державної пеки, інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній сферах.

Відповідно до законодавства України національна безпека України означає рівень іііценості життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, і кого забезпечується сталий розвиток суспільства.

Суверенітет держави означає верховенство державної влади, її самостійність усе-инікраїни та незалежність у міжнародних відносинах, яка може бути обмежена ли-

еобхідністю виконувати договори і зобов'язання в галузі міжнародних відносин.

іериторіальна цілісність держави передбачає, що всі складові території держави

чпістративно-територіальні одиниці) перебувають в нерозривному взаємозв'язку, іі'.ікгеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

< пштіпя 111

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Територіальна недоторканність - це захищеність території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань, що можуть стосуватися незаконної зміни території України, визначеної рішеннями ВР і міжнародними договорами України.

Обороноздатність означає підготовленість держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Складовими такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто вій­ськового потенціалів. Стан обороноздатності України відображають її мобілізаційні можливості, кількість і якість ЗС, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно виконувати завдання по обороні від агресії.

Державна безпека- це захищеність державного суверенітету, конституційного ла­ду, територіальної цілісності України, її економічного, науково-технічного і оборонно­го потенціалу, державної таємниці, правопорядку, державного кордону, життєво важ­ливої інфраструктури та населення від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, а також від терористичних та інших особливо небезпечних пося­гань з боку злочинних організацій, груп чи осіб.

Серед інших використаних у диспозиції ст. 111понять, за допомогою яких визнача­ється об'єкт цього злочину, поняття «державна безпека» є найбільш широким, оскільки воно охоплює відсутність загрози суверенітету, територіальній цілісності та недотор­канності, обороноздатності держави. Проте воно є вужчим, ніж поняття «національна безпека», яке охоплює, крім безпеки держави, також безпеку суспільства й особи.

Економічна безпекапередбачає захищеність інтересів України у сфері економіки, її змістом є, зокрема, врахування національних інтересів України при виборі методів та механізмів реформування економіки, стабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, у т. ч. фінансової політики держави, наявність ефективної програми запобігання фінансовим кризам, значні обсяги інвестиційної та інноваційної діяльності, незалежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, високі темпи розширення внутрішнього ринку, відсутність боргової залежності держави, мобіліза­ційна готовність національної економіки тощо.

Інформаційна безпека загалом - це захищеність інтересів України у сфері комуні­кацій, інформаційних систем, інформаційної власності. її забезпечують, зокрема, відсут­ність технічного та технологічного відставання України від розвинутих країн світу в інформаційній сфері, а також проявів монополізації цієї сфери, відсутність проявів обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації, дотримання режиму функ­ціонування важливих, з точки зору національної безпеки та життєзабезпечення насе­лення, інформаційно-комунікативних мереж та систем управління, відсутність маніпу­лювання суспільною свідомістю з боку окремих суб'єктів політичного впливу. У кон­тексті ст. 111 інформаційна безпека передусім означає захищеність України від витоку інформації, яка становить державну таємницю.

2. З об'єктивної сторонидержавна зрада може виявитися у таких формах:

1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту;

2) шпигунство;

3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги
в проведенні підривної діяльності проти України.

Перехід набік ворогаозначає, що громадянин України надає безпосередню допо­могу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлік­ту. У конкретних випадках цей злочин може полягати у вступі на службу до певних військових чи інших формувань ворожої держави (поліції, каральних загонів, розвідки), наданні засобів для вчинення злочинів агентам спецслужб іноземних держав, усуненні перешкод для їх вчинення або наданні зазначеним агентам іншої допомоги.

Перехід на бік ворога є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України. Один лише факт на­дання згоди виконати такі дії (наприклад, поступити на службу до поліції) є лише готу­ванням до вчинення злочину і залишає можливість добровільно відмовитися від дове-

іпіия злочину до кінця. Вчинення громадянином України в інтересах ворожої держави і \ спільно небезпечних дій, які передбачені іншими статтями КК, наприклад, диверсії, посягання на життя державного діяча тощо, потребує кваліфікації за сукупністю злочи­ні», передбачених ст. 111 і, відповідно, статтями 113, 112.

Специфікою цієї форми державної зради є те, що вона може бути вчинена лише в \ мовах воєнного стану або, хоча й у мирний час, але в період збройного конфлікту.

Воєнний стан - це особливий правовий режим (політико-економічна ситуація), що инодиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози на-ікіду, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та перед-п.гіає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню і ор-Гінаммісцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та Іібезпеченнянаціональної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав та свобод людини й громадянина і прав та законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Воєнний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться за пропозицією І'І І1Ю указом Президента України, який підлягає затвердженню ВР протягом двох днів і моменту звернення Президента України. Режим воєнного стану існує, зокрема, в ча-11 тих межах від дня і часу оголошення ВР за поданням Президента України стану вій­ни і до дня і часу оголошення ВР за поданням Президента України про укладення миру.

Поняття збройний конфліктмає самостійне правове значення для кваліфікації, чмцо такий конфлікт відбувається поза межами воєнного стану - у разі фактичного по­чіпку воєнних дій, але ще до оголошення воєнного стану, або взагалі у мирний час. V контексті ст. 111це поняття є юридичним синонімом до поняття бойова обстановка, іміст якого розкрито у коментарі до ст. 402.

Не є ворожими незаконні формування сепаратистського, ультрареакційного характе-ру,які ведуть боротьбу з легітимними органами влади України. Проте перехід на бік во-рогав період збройного конфлікту може мати місце і в формі вступу громадянина Украї­ни до угруповань терористичного характеру, диверсійних загонів, які розпалюють при-і ордонніконфлікти, порушують недоторканність морського простору України тощо.

Перехід на бік ворога, поєднаний з незаконним перетинанням державного кордону України,потребує додаткової кваліфікації за ст. 331, а поєднаний з переправленням інідини (наприклад, воєначальника або відомого вченого в галузі озброєння) через ігржавний кордон України для оплатної передачі з метою, наприклад, використання у

ойних конфліктах чи примусової праці,- за статтями 149 і 332.

Про поняття шпигунство, його предмет, об'єктивну і суб'єктивну сторони див. ко­ментар до ст. 114.

Надання іноземній державі, іноземній організаціїабо їх представникам допомо-и г проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим •пі дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України.

Підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов'язану:

ЗІ спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом (це

і уть бути дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу то на захоплення державної влади, посягання на життя державного діяча тощо);

з втручанням у зовнішню політику України (наприклад, несанкціоноване відповід­ними органами державної влади України розірвання дипломатичних чи консульських > іосунків з іншою державою, зрив важливих міждержавних переговорів або глобаль­них міждержавних форумів);

З втручанням у внутрішню політику (скажімо, організація міжконфесійних, міжетніч­них та інших конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окре-регіонів, фінансування, оснащення чи інше забезпечення незаконних збройних фор-пи, на території України, організація інформаційної експансії з боку інших держав);

fi спробою зміни території України (шляхом, наприклад, організації не передбаче-НИХКонституцією України референдумів з територіальних питань);

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

( шиття 111

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

зі спробою знизити обороноздатність України (організація і вчинення диверсій у формі дій, спрямованих на зруйнування об'єктів, які мають важливе оборонне значен­ня, прийняття рішень про згортання наукових досліджень у галузі військової науки і техніки, свідоме гальмування приведення мобілізаційних планів у відповідність до су­часних умов, винахід спеціальних вірусів чи внесення їх у комп'ютерні системи з ме­тою утруднення їхньої роботи або знищення накопиченої на магнітних носіях важливої для виконання завдань оборони інформації тощо);

зі створенням умов для діяльності на території України іноземних розвідок (вербу­вання агентури серед жителів України, підбір кандидатів для вербування та завчасний підкуп службових осіб, зокрема тих, що допущені до інформації «особливої важливос­ті», підготовка явочних квартир, надання допомоги у придбанні документів прикриття для іноземних розвідників, влаштування їх на посади, пов'язані з можливістю доступу до конфіденційної інформації);

з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших дер­жав (ініціювання розірвання торговельних зв'язків України з іншими державами, під­писання від імені України явно економічно невигідних для неї зовнішньоекономічних контрактів, вчинення диверсій у формі дій, спрямованих на зруйнування об'єктів, які мають важливе народногосподарське значення) тощо.

Загалом вчинення будь-яких діянь, які створюють загрози національній безпеці України, може бути розцінене як підривна діяльність проти України. Згідно з законо­давством України загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що негативно впливають на стан національної безпеки, ускладнюють реалізацію національних інтересів України у зовнішньополітичній і внутрішньополітич­ній сферах, у сфері державної безпеки, в економічній, соціальній та гуманітарній, науково-технологічній, екологічній, інформаційній та воєнній сферах.

Таким чином, види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітни­ми. Різний вигляд може мати й допомога у проведенні такої діяльності. Вона може на­даватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до держав­ної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.

Закінченим злочин у цій формі є з моменту вчинення відповідного діяння, яким особа надала допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

Вчинення громадянином України для надання іноземній державі, іноземній органі­зації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України інших злочинів, наприклад, дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конс­титуційного ладу або на захоплення державної влади, посягання на життя державного діяча, посягання на життя представника іноземної держави, диверсії, пропаганди війни, організації масових заворушень, створення не передбачених законодавством воєнізова­них формувань, потребує додаткової кваліфікації за відповідними статтями Особливої частини КК.

У випадках, коли певні дії громадянина України, пов'язані з фактичним наданням допомоги у проведенні підривної діяльності проти України шляхом вчинення інших злочинів, були вчинені за його власною ініціативою з метою продемонструвати свою лояльність до іноземної держави, іноземної організації або їх представника і за допомо­гою цього встановити зв'язок з ними, їх у разі реальної сукупності злочинів також слід кваліфікувати за ст. 111 та відповідними іншими статтями Особливої частини КК.

Змова винного з іншою особою про насильницьку зміну чи повалення конституцій­ного ладу або про захоплення державної влади кваліфікується тільки за ч. 1 ст. 109, проте змова громадянина України з представником іноземної держави чи іноземної ор­ганізації, змістом якої є отримане першим від другого завдання вчинити дії по насиль­ницькій зміні чи поваленню конституційного ладу або по захопленню державної влади, кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 і ч. 1 ст. 111.

Іноземна держава - це будь-яка держава, крім України, незалежно від того, чи ви­знана вона Україною як суверенна і чи має Україна з нею дипломатичні відносини.

Під іноземною організацією, як випливає зі змісту диспозиції ст. 111, слід розуміти будь-якудержавну чи недержавну установу, підприємство, об'єднання, орган іншої країни,у т. ч. політичну партію, релігійну організацію, комерційне підприємство, а та­кож міждержавну чи міжнародну організацію, у т. ч. неофіційну, нелегітимну чи зло­чинну («тіньовий» уряд у вигнанні, міжнародна терористична організація тощо), крім офіційноїміжнародної організації, членом якої є Україна. Іноземною організацією є гакожвійськова, політична, економічна, фінансова, прикордонна чи інша розвідка.

Представник іноземної держави або іноземної організації - це особа, яка уповно­важена виражати інтереси тієї чи іншої іноземної держави (іноземної організації) та діє відїї імені або представляє її за спеціальним повноваженням, у т. ч. таємним (неофі­ційним). До представників іноземних держав слід відносити, зокрема: глав та членів шпломатичних представництв (послів, посланників, повірених у справах, радників, наше), консульських установ (генеральних консулів, консулів, віце-консулів, консуль-I ькихагентів), осіб, що включені до парламентських і урядових делегацій іноземних іержав як їх члени, та знаходяться на території України з офіційними чи неофіційними врученнями. Не має значення, представляє особа державу, яка визнана чи не визнана Україною як суверенна, або організацію, яка є законною чи незаконною.